25 років тому – 15 січня 1992 року – Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну України «Ще не вмерли України і Слава, і Воля» (автор Михайло Вербицький). Слова Гімну були узаконені лише 6 березня 2003 року.
Створення сучасного Гімну України бере початок і з осені 1862 року, коли український вчений-етнограф, поет і журналіст, активний діяч українського визвольного руху на Правобережній Україні Павло Чубинський написав патріотичного вірша «Ще не вмерли України і Слава, і Воля». Слова Чубинського були покладені на музику Михайла Вербицького – скромного священика, обдарованого талантом митця, одного з основоположників української композиторської школи.
Перше документальне свідчення виконання пісні датується 10 березня 1865 року, що офіційно вважається датою першого публічного виконання національного гімну. Цікаво, що перший тиражований на грамплатівці запис цієї пісні зробила студія Columbia (США) у 1916 році.
Як гімн, вона звучала за часів Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Гетьманату, Директорії. Але державне затвердження ця пісня одержала лише 15 березня 1939 року – як гімн Карпатської України. Ця держава проіснувала не довго. Разом з її занепадом гімн був заборонений угорським урядом, так само, як і понад 70 років у Радянській Україні.
На законодавчому рівні України Указом Президії Верховної Ради України від 15 січня 1992 року № 2042-XII «Про Державний гімн України » затверджено музичну редакцію Державного гімну України, а Законом України від 6 березня 2003 року № 602-IV « Про Державний Гімн України » встановлено, що Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського.
Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області.
