Голові Тернопільської обласної державної адміністрації
п. С. Барні.Голові Тернопільської обласної ради
п. В. Овчаруку.Депутатам Тернопільської обласної ради.
ЗВЕРНЕННЯ
18 серпня Центральна виборча комісія ( ЦВК) своєю постановою черговий раз призначила перші вибори до об’єднаних територіальних громад на 29 жовтня цього року.
Зрозуміло, що такі вибори призначаються на основі подань обласної влади.
Вкотре інформую, що не можуть утворення із 25-30 сіл, внаслідок поділу існуючого району на дві частини, стати громадою. У їх учасників практично немає нічого спільного: ні історичних зв’язків, ані спільних теперішніх людських комунікацій. Також люди не знають, як будуть функціонувати ці утворення у майбутньому.
Влада, агітуючи за об’єднання, не презентувала кінцевої мети створення таких громад тобто не пояснила людям, які вони матимуть переваги і що в кінцевому варіанті отримають, та не розробила так званої дорожньої карти створення громад.
Маючи певний досвід у місцевому самоврядуванні, стверджую: у таких великих об’єднаннях закладається конфлікт інтересів суб’єктів (сіл), які утворюють такі громади і в них не можуть функціонувати засади місцевого самоврядування.
Потрібно також врахувати, що діюче законодавство передбачає процедуру входження в об’єднані громади, але в ньому відсутній механізм виходу з таких громад, що буде створювати великі проблеми у майбутньому. Тому до процесу масштабного об’єднання потрібно підходити дуже обережно.
Складається враження, що при утворенні об’єднаних територіальних громад влада ставить за мету досягнення передових статистичних показників і ніхто не думає за наслідки. У багатьох селах перед запланованим об’єднанням не проводяться збори громадян, що є грубим порушенням діючого законодавства України.
Що я пропонував і продовжую пропонувати обласній владі? Розумію, що серйозним «перекосом» на початку 90-х років було створення чи не в кожному населеному пункті сільської ради.
Також враховую фактор теперішнього суттєвого зменшення числа жителів у селах Тернопільщини, що створює потребу укрупнення територіальних громад.
Однак, зазначаю, що наші люди, на жаль, ще не навчились впливати на використання і розпорядження коштами, землею та майном існуючих громад. І це також є немалою суспільною проблемою. А у великих громадах ця проблема стає значно серйознішою.
ПРОІЛЮСТРУЮ СИТУАЦІЮ НА ПРИКЛАДІ: в об’єднаній “громаді”, яка складається з 10-20 населених пунктів, одне село може бути представлене лише одним чи двома депутатами. Вони, навіть будучи досвідченими та маючи велике внутрішнє бажання відстояти інтереси свого села, не зможуть протистояти домінуванню інтересів адміністративного центру такої громади. У такий спосіб керівники великої громади зможуть розподіляти вільні землі, а при використанні бюджетних коштів насамперед задовольняти інтереси головного населеного пункту громади.
У сьогоднішній ситуації для планомірного розвитку як громад, так і країни загалом доцільно було б об’єднувати в громади 4-5, максимум до 7 сіл, але робити це потрібно прозоро, чітко пояснюючи людям мету, методи та користь об’єднання. При цьому потрібно АДМІНІСТРАТИВНО ТРИВАЛИЙ ЧАС СУПРОВОДЖУВАТИ ПРОЦЕС ДІЯЛЬНОСТІ ТАКИХ ГРОМАД. Так роблять в усіх цивілізованих країнах!
Також повчальним для нас має бути те, що в країнах із сталою демократією і розвиненим місцевим самоврядуванням кількість територіальних громад є значною: у Франції – більше 30 000, в Німеччині більше 14 000, в Іспанії та Італії більше, як по 8 000 громад.
Шановні керівники області, врахуйте, що ідеолог польських реформ Лешек Бальцерович визнав помилкою масове скорочення їхніх гмін, тобто сільських рад.
Виходячи з цього, наполягаю, щоб обласна влада врешті-решт зупинила процес створення громад через штучне перейменовування у них району чи його половини, а реальний процес об’єднання потрібно проводити розумно і відповідально, щоб утворені громади приносили користь, а не створювали в майбутньому чергові руїни в нашій державі.
