Статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод встановлено, що високі Договірні Сторони, в тому числі і Україна, зобов’язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини (далі – Рішення Суду) в будь-яких справах, у яких вони є сторонами. Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів Ради Європи, який здійснює нагляд за його виконанням.
Виконання рішення Європейського суду з прав людини в Україні здійснюється шляхом: виплати відшкодування, вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, вжиття заходів загального характеру.
Виплата відшкодування визначеного у Рішенні Суду здійснюється відповідно до Законів України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та «Про виконавче провадження».
Згідно статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення Європейського суду з прав людини виконуються Державною виконавчою службою України, яка впродовж десяти днів з дня надходження документів відкриває виконавче провадження, і з дня його відкриття протягом одного місяця за Рішенням Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини надсилає до Державної казначейської служби постанову про відкриття виконавчого провадження, разом із оригінальним текстом і перекладом Рішення Суду.
Стадія безпосереднього виконання рішення Європейського суду наступає після оприлюднення офіційного перекладу тексту (опублікування в газетах «Урядовий кур’єр» і «Голос України»).
Впродовж десяти днів від дня надходження зазначених документів Державна казначейська служба здійснює списання визначених сум на вказаний стягувачем банківський рахунок, а у разі його відсутності – на депозитний рахунок Державної виконавчої служби України.
Загалом, виплата відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк із моменту набуття Рішенням Суду статусу остаточного, або у строк, визначений у Рішенні Суду. У випадку порушення строку на суму відшкодування нараховується пеня.
Окрім виплати справедливого відшкодування Рішенням Суду, де встановлено одне або кілька порушень Конвенції, державу-відповідача залежно від обставин справи може бути зобов’язано вжити певних заходів: по-перше, заходи індивідуального характеру на користь заявника, аби припинити незаконну ситуацію і усунути її наслідки (зокрема, забезпечення остаточного виконання рішення національного суду), по-друге, заходи загального характеру, (а саме: вжити заходи, передбачені в Рішенні Суду про дружнє врегулювання; внести зміни до діючого законодавства та практики його застосування; забезпечити юридичну експертизу законопроектів; інші заходи, які визначаються з боку Комітету Міністрів Ради Європи), з метою запобігання в майбутньому виникненню порушень аналогічного типу.
