Старенькі дідусі та бабусі поспішали на збори в актовий зал Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції, де пропрацювали не один десяток років. Сьогодні вони вкотре проситимуть керівництво держави почути їх і виділити чесно зароблені два гектари землі. Їх митарства вже тривають п’ять років. За цей час із майже 400 хоростківчан, які хочуть отримати земельні паї за багаторічну працю, не один відійшов у вічність.
От місяць тому помер в минулому генеральний директор станції Анатолій Татаринов, який боровся за справедливе ставлення до колективу цієї установи.
Та люди не втрачають віри: продовжують писати листи, надсилати звернення і воювати за землю. Вона ж, споконвіку, – одне з найбільших багатств українців.
Варто зазначити, що за підрахунками експертів, в Україні є понад 10 мільйонів гектарів державних земель, які нині перебувають у власності різних науково-дослідних установ, аграрних академій, певних навчальних закладів. А це – мільярди гривень за оренду, якої просто ніхто не оформляє. У кращому випадку є договори про співпрацю чи спільний обробіток землі. Це – золота жила для спритних чиновників, які знають, як заробити на мільйонах гектарів, виділених свого часу для розвитку науки. Сьогодні ж – це лише номінальні установи – доведені до нікчемності мізерним фінансуванням. На папері вони працюють, а в реальності – це чудова можливість заробити величезні кошти.
Хоростківчанин Ігор Музичка 21 рік працював головним агрономом дослідної станції. Все життя його пройшло у цій установі. Але тоді не сподівався, що доведеться так складно відстоювати свої права, а його рідна станція буде заледве животіти.
– Наша дослідна станція була однією з передових науково-дослідних установ не лише в області, а й в Україні, – розповідає пан Ігор. – Ми продавали до 3 тисяч тонн насіння озимих і ярих культур, 2 тисячі тонн елітної картоплі. Площа землі складала 5,5 тисяч гектарів. У нас постійно проводилися навчання всіх керівиків і спеціалістів агропромислового комплексу.
У 90-х станцію реорганізували і з часом вона почала занепадати. Сьогодні частину земель ДП ДГ «Подільське» Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства здають в оренду фермерським підприємствам – адже сама установа недофінансовуєтся. На решті угідь – займаються науковою роботою. Пенсіонери та працівники підприємства вже п’ять років борються за те, щоб із земельного фонду дослідної станції їм виділили паї. Адже сьогодні вона не використовує всі угіддя для наукової роботи. До того ж люди побоюються, що із зняттям мораторію на продаж землі, якраз її можуть дуже швидко реалізувати.
– Нам усім важко виживати на одну пенсію. У більшості вона становить трохи більше тисячі гривень, – додає Ігор Музичка. – Люди відпрацювали по 30-40 років, а сьогодні ледве дають собі раду. Завдяки паям жилося б хоч трохи легше.
Підтримала людей і Хоростківська міська рада та прийняла відповідне звернення на ім’я Кабміну, Верховної Ради та Президента України. Однак поки що прохання людей із маленького містечка на Тернопіллі у владних кабінетах не чують.
Марія Медай пропрацювала 40 років на дослідній станції у відділі захисту рослин – здебільшого з фунгіцидами і пестицидами. Сьогоді у жінки проблеми із здоров’ям, тож щомісяця майже половину пенсії витрачає на ліки.
– Жити немає за що, – бідкаєтся жінка. – Тож прошу пана президента допомогти нам у виділенні паїв – ми заробили цю землю. Сподіваюся, у Києві нас таки почують.
Людмила Кучер хоче отримати пай своїх батьків.
– Вони працювали у господарстві і не були науковими працівниками, – розповідає жінка. – Тато відпрацював на гусеничному тракторі 42 роки – це була дуже важка праця. Однак, коли розпайовували, то частина людей не отримала паїв – серед них і мої тато і мама. Я навіть їздила у Київ з ініціативною групою, щоб відстояти наше право на землю. Але поки справа не зрушилася з місця. Та зупинятися ми не будемо.
Директор дослідної станції Степан Кулик запевняє, що разом із своїм керівництвом готовий йти назустріч людям і виділити частину землі на розпаювання для пенсіонерів та працівників підприємства.
– Вже протягом 15 років ставиться питання про розпаювання землі, яка належить науково-дослідним установам, – каже він. – Однак, згідно із новим Земельним кодексом заборонено паювати землі державного призначення, особливо наукові. Ми неодноразово спілкувалися з людьми, які хочуть отримати паї. Вони зверталися у різні інстанції і отримували одні і ті ж відписки. Тому, разом з Інститутом кормів та сільського господарства Поділля – нашою головною установою – ми вирішили виділити частину землі і надати пайовикам для ведення особистого господарства. Однак це питання «зависло» до сьогодні на рівні Національної аграрної академії наук. І погодження цього рішення ми не отримали. Але, сподіваємось, справа таки зрушить з місця завдяки активності людей, які не полишають спроб отримати свої паї.
У вівторок, 7 червня, у Хоросткові провели збори пенсіонерів і працівників дослідної станції і вкотре прийняли звернення до високопосадовців з проханням посприяти у вирішенні їхньої проблеми і проведенні розпаювання землі. «Наш ДЕНЬ» стежитиме за розвитком цієї ситуації та сподівається, що державні мужі таки почують людей і вони зможуть отримати свій клаптик землі, щоб достойно зустріти старість.
Юля ТОМЧИШИН.
