Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон), фіскальний звітний чек – це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій (далі – РРО), що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконання розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам’яті.
Згідно з п.14 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабміну від 18 лютого 2002 року №199 (далі – Вимоги), чеки всіх звітів повинні містити такі загальні реквізити: назву і адресу господарської одиниці; індивідуальний номер платника, перед яким друкуються великі літери «ПН». Коли суб’єкт підприємницької діяльності не зареєстрований як платник ПДВ, замість індивідуального номера платника повинен бути надрукований ідентифікаційний код згідно з Єдиним державний реєстром підприємств та організацій України (для юридичних осіб) або ідентифікаційний номер згідно з державним реєстром фізичних осіб (для фізичних осіб), а замість літер «ПН» – літери «ІД»; фіскальний номер РРО, перед яким друкуються великі літери «ФН»; заводський номер РРО; логотип виробника.
При цьому у п.17 Вимог зазначено додаткові дані, які повинен містити чек Z-звіту (всі підсумки та суми обчислюються за зміну).
Відсутність обов’язкового реквізиту у звітному чеку може свідчити про аналогічне порушення вимог змісту розрахункового документа (касового чеку).
Вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов’язкові реквізити розрахункових документів. При відсутності в документі хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п. 3 розділу І Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13).
За порушення цих вимог передбачено відповідальність у вигляді фінансової санкції згідно з п. 1 ст. 17 Закону у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту, зокрема, не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції: вчинене вперше – 1 грн.; за кожне наступне вчинене порушення – 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими п. 1 ст. 17 Закону, товарів (послуг). Про це повідомили у відділі організації роботи Головного управління ДФС у Тернопільській області.
