Вчора, 5 квітня. вступив у дію вирок Надії Савченко . Одразу після його винесення Надія заявила: того ж дня вона відновлює сухе голодування. Про жодну апеляцію мова іти не може. Від судилища, а інакше багатомісячне знущання над українкою ні вона, ні її захисники, рідні та друзі назвати не можуть, справедливості сподіватися марно. Та й принижуватися українка Савченко не вміє і категорично не хоче.
Тендітна, до неймовірності схудла більш, як за півтора року в’язничних знущань, багаторазових голодувань, а головне – неволі! – Надія весь цей час була і нині залишається Великою Українкою. Котра встигла здивувати весь світ своєю мужністю, вірністю офіцерському обов’язку і незмірною любов’ю до такої ж багатостраждальної, як сама вона, України.
«Суд – фарс, вирок – блеф, – написала в своєму листі «До людей» одразу після вироку, продиктованому її суддям головним інквізитором сучасності Путіним, незламна українка. – Свою долю я вирішую сама. Тому політикам пропоную не торгуватися, а домовлятися. Оскільки від моєї смерті не виграє ніхто, тільки гірше стане… Тому бажаю мудрості «великим дядям». З мене може початися шлях або до миру, або до війни…»
Під «великими дядями» Надя, в першу чергу, мала на увазі свого мучителя Путіна. І недарма взяла ці два слова в лапки. Бо який із Путіна велетень – що в прямому, що в переносному значеннях… Мізерний на зріст, з невпевненою ходою, злобою і, водночас, уже добре помітним страхом у маленьких очах. Злобний, напівбожевільний, зненавиджений мільйонами людей, брехливий, неймовірно жадібний до влади – оце справжній «великий» Путін.
І не перший він такий у Росії. Теж «великій», оскільки століттями намагалася поневолювати інші народи та змушувала їх жити за її правилами…
Отут мені кортить згадати начебто цілком щирого в своїй приязні до України Бориса Єльцина. Пригадуєте його слова: «Прокинувся вранці – найперше подумай, що доброго зробив для України».
Хотів цього Борис Миколайович чи ні, але «добро», залишене ним у спадок, виявилося страхітливим. Так, розумію, що це неможливе поєднання слів – страхітливе добро, але… Як інакше назвати цю спадщину – кадебіста Путіна, котрого вже смертельно хворий Єльцин зробив спадкоємцем своєї великої влади? Невже справді не помічав, що його спадкоємець теж тяжко хворий? І на ще страшнішу недугу, ніж спадкодавець, а саме – божевілля.
Найсвіжіший доказ тому – пропозиція Путіна до США: обміняти Надію Савченко на путінського однокашника по КДБ, торгівця незаконною зброєю Віктора Бута та наркоторгівця Костянтина Ярошенка.
Першому з цих росіян американський суд присудив відсидіти в Штатах 22 роки, другому – трохи менше.
Отже, зброя і наркотики. Ось, що важливе для Путіна насправді. А не російські офіцери-розвідники Александров і Єрофеєв. Плювати на них хотів Верховний головнокомандувач збройних сил РФ! Ну й що, як затримали їх на українській землі – на відміну від Савченко, яку викрали з її рідної України, тобто – з рідної землі й вивезли до Росії. А там неправедно звинуватили в тому, чого вона не робила. Це нормальні люди вважають суд над Надією злочином. А в ненормального Путіна своя логіка…
Якщо ж ображені його байдужістю до їхніх доль Єрофеєв і Александров почнуть у суді говорити правду, то… Путіну від цього фіолетово. Адже правду про російську агресію в Україні й так уже давно знає весь світ. Тим не менше, ГРУшників своїх москалі спробують «прибрати» – досвід у цьому в Кремля величезний.
Путін же вперто вдає, що не розуміє: позбавивши волі на 22 роки абсолютно ні в чому невинну Савченко, він виніс вирок самому собі. І цей вирок визнав увесь світ. Включно з мільйонами до смерті заляканих своїм кровожерним правителем росіян. Які мовчать і вдають, що підтримують політику свого агонізуючого правителя…
Втім, й у Росії мовчать далеко не всі. Починаючи з відомих політиків, громадських діячів, письменників, митців – і закінчуючи простими людьми.
– Савченко «вмила» всіх. Вона – концентрат гідності, хоробрості й впевненості у собі, – вважає тепер уже колишній прихильник Путіна, журналіст і режисер Олександр Невзоров. І додає: – Нині кращі військові академії світу переписують сценарії навчальних фільмів про те, як повинен поводитися солдат або офіцер у важкій ситуації.
Уже не вперше виступила на підтримку Надії Савченко народна артистка Росії Лія Ахеджакова:
– Дорога моя, я захоплююся вами… Для нас ви сьогодні і є пограбована, розстріляна Україна – за чиїмось підлим проектом. Ви нині – символ України. Тому, будь ласка, ви повинні жити – як повинна жити Україна!
Окремо хочу сказати про адвокатів Надії – Марка Фейгіна та Іллю Новикова, які за час захисту Надії зробили все, що могли, і навіть більше. Зрештою, вони й самі вже почуваються українцями. Новиков навіть розмовляє по-українськи вільно і дедалі частіше…
Не перебільшу, коли скажу: адвокатом, а отже, захисником українки Надії Савченко став увесь цивілізований світ. Увесь! Тому – живи, Надіє! Наперекір усім ворогам. Збережи своє життя – для себе, своєї мами і сестри, для своїх друзів та кожного з нас…
І повертайся якнайшвидше в Україну! Ми дуже тебе чекаємо.
Тетяна САВКІВ.
