В різних життєвих ситуаціях людина може зіткнутися з потребою скласти таємний заповіт. Як саме це зробити. Чинним Цивільним кодексом України, а саме ст. 1234, передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. І, як відомо, процедура складання заповіту є свого роду публічною, оскільки під час складання такого документу присутній нотаріус, та, за бажанням заповідача, свідки та інші особи.
Однак, як бути, коли особа бажає, аби його остання воля, до моменту смерті, була відома виключно йому і більше нікому?
Однією з особливостей секретного заповіту є те, що він складений самостійно у довільній формі заповідачем, де сам громадянин вказує, кому яке майно він заповідає та на яких умовах, якщо такі є, після чого запечатаний конверт із заповітом передається нотаріусу.
На запечатаному конверті з секретним заповітом заповідач ставить свій підпис, справжність якого засвідчує нотаріус при передачі конверта. Якщо підпис на конверті поставлено заповідачем не у присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити (наприклад, шляхом проставляння ще одного підпису на конверті), що перший підпис на конверті належить йому. Такий заповіт людина може скласти де завгодно: чи то вдома, чи в будь-якому іншому місці. Однак, при цьому нотаріус повинен роз’яснити заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.
Після чого, відповідно до процедури, нотаріус повинен зробити посвідчувальний напис про посвідчення й прийняття заповіту на зберігання, у присутності заповідача вкласти конверт із секретним заповітом в інший конверт і опечатати його. На конверті вказуються: прізвище, ім’я, по батькові, дата народження заповідача, а також дата прийняття на зберігання секретного заповіту. За бажанням заповідача нотаріус видає про це свідоцтво.
Секретні заповіти можуть посвідчуватися лише нотаріусами. Статтею 1249 ЦК України встановлюється порядок посвідчення секретного заповіту. При посвідченні секретного заповіту, одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення заповіту. Про це він повідомляє членів родини та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання відоме, або робить повідомлення в пресі. Надалі в присутності зацікавлених осіб і двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігається заповіт, і оголошує його. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус і свідки. До протоколу записують весь зміст заповіту.
Секретний заповіт, після його оголошення, залишається в справах державної нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса.
Оригінал секретного заповіту може бути виданий нотаріусом лише на письмову вимогу суду. У такому випадку у справах нотаріуса залишається фотокопія цього заповіту, але кожна людина сама самостійно обирає, як її варто поступити і який вид заповіту обрати чи це буде секретний заповіт чи особистий чи заповіт подружжя.
