До добровільного страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком, відноситься, зокрема, медичне страхування (безперервне страхування здоров’я).
Згідно з п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб відноситься сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються: а) особою-резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами; б) одним із членів сім’ї першого ступеня споріднення платника податку; в) роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як 2,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків.
Враховуючи викладене вище, сума страхових внесків, сплачена суб’єктом господарювання за добровільне страхування на користь найманих працівників (крім випадків, зазначених у абзацах «а» – «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 ПКУ) вважається додатковим благом фізичної особи, підлягає оподаткуванню на загальних підставах та відображається в податковому розрахунку за ф. 1 ДФ під ознакою доходу 126. Про це повідомили у відділі організації роботи
Головного управління ДФС у Тернопільській області.
