Право на заповіт здійснюється особисто фізичною особою з повною цивільною дієздатністю.
Заповіт, як правочин, безпосередньо пов’язаний з особою заповідача, повинен бути здійснений ним особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Як правило, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, дати та місця народження заповідача, та має бути особисто підписаний заповідачем.
У більшості випадків заповіти складаються на користь рідних або близьких. Звичайною є ситуація, коли після смерті спадкодавця родичі, керуючись матеріальними цілями, намагаються оспорити даний правочин, визнавши його недійсним. Заінтересовані особи при оспоренні заповіту посилаються на те, що правочин укладено під примусом, у стані неосудності або на не справжність підпису на документах тощо.
Тому, частиною першою статті 1253 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
Крім цього, у частині другій статті 1253 ЦК України зазначено випадки, в яких присутність двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою, а саме це відбувається тоді, коли заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.
Присутність свідків необхідна для підтвердити стан, у якому перебував заповідач на момент посвідчення заповіту.
Процесуальне значення участі свідків у посвідченні заповіту полягає у тому, що при них відбуваються дії щодо посвідчення заповіту.
Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.
Не можуть бути свідками: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
При з’ясуванні терміну «члени сім’ї та близькі родичі» необхідно, в першу чергу керуватися нормою статті 3 Сімейного кодексу України (надалі – СК України). Згідно частини другої статті 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Разом з тим, як випливає з абзаців другого та третього статті 3 СК України, спільне проживання як необхідна умова віднесення осіб до членів сім’ї не стосується дітей спадкодавця, а також другого з подружжя, який з поважних причин не проживав спільно з ним. Зміст статті 2 СК України дає можливість поділити членів сім’ї на дві групи. До першої групи входять дружина (чоловік) спадкодавця, його батьки (усиновлювачі) та діти (усиновлені) (частина перша), а до другої – баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, рідні брати та сестри, мачуха, вітчим, падчірка та пасинок спадкодавця (частина друга цієї статті). При цьому до членів сім’ї можуть бути віднесені й інші особи (частина друга статі 3 СК України).
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про їх особи.
Нотаріус на прохання особи записує заповіт з його слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем та підписаний ним. Про це зазначається ним перед його підписом.
Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.
Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області.
