9 січня віруючі вшановують пам’ять святого апостола Стефана (Степана). Християнський святий – один із перших християн. Він відомий як справжній шанувальник християнської віри. Постраждав за Христа у віці 30 років.
Все життя Стефан проповідував християнство, успішно перемагаючи іудеїв в суперечках. За це люди його обмовили, розповівши, що він займається богохульством.
Коли святий Стефан постав перед судом, то виголосив промову про історію іудеїв та дорікнув їм в тому, що вони женуть пророків. Під час проповіді святого з’явився сам Ісус, якого побачив перед собою Стефан. Чоловік повідомив про це людям, але вони закрили вуха, бо не хотіли це чути. Потім відвезли Стефана за місто, побили камінням. Від отриманих травм чоловік помер, а його тіло вирішили залишити на поталу звірям. Однак прийшли християни і таємно поховали святого.
З 560 року його прах перепохований у римській церкві Сан Лоренцо фуорі ле Мура.
Згідно з Біблією (Дії Апостолів) Стефан творив чудеса.
Святий новозавітній первомученик архідиякон Стефан в числі семи дияконів був обраний на справу служіння бідним християнам і вдовицям. Завдяки своїм здібностям і премудрості, був поставлений першим з них і тому називався архідияконом.
Старанно допомагаючи апостолам в обдаруванні нужденним християнам милостині та задоволенні їх необхідних потреб, мученик Стефан, повний віри та сили духу, здійснював серед народу великі ознаки та чуда. Господньою милістю і благодаттю він зціляв хворих, сліпим повертав зір, кульгавих робив здатними ходити. Благодать Святого Духа вабила його любов’ю до утвердження віри у вірних, а невіуючу у Христа більшість своїх співвітчизників викривав у невірстві, особливо єрусалимську фарисейсько-саддукейську старшину у вбивстві – руками римських окупантів – Спасителя.
Мученицька смерть святого Степана свідчить про те, що Христос справді народився у його душі завдяки любові, а тим самим здійснилися у його житті слова з послання Івана Богослова: „Бог є любов, і хто пробуває в любові, той пробуває в Бозі, і Бог пробуває в ньому” (1 Ів. 4, 16). А ця любов народилася у його душі через вивчення Божого закону, ревну молитву, наповнення Святим Духом, як про це зазначає автор Діянь Апостолів: „Й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа”. А Дух Святий – це дух любові Отця і Сина.
Згадуючи пам’ять святого первомученика Степана, просімо його, щоб він своїми молитвами випросив нам у Христа ласку сильної віри і мудрості, мужності, щоб вони допомагали нам приносити в житті щедрі плоди любові Бога і ближнього.
В основі імені Степан лежить грецьке слово “стефанос”, тобто вінок, оздоблений обруч. Сподобалося воно і жінкам: Стефанія, Стефа.
Степан у різних народів звучить по-різному: Сцяпан, Стефан, Іштван, Штефан, Стівен, Естебан, Стефано тощо.
