Народні купальські обряди з вінками та вогнями традиційно проводять з вечора 6 липня і в ніч на 7 липня. Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят, – це свято молоді Купало або Купайло. З часом, після прийняття християнства, язичницькі дійства деякою мірою трансформувалися в церковний празник Різдво Івана Хрестителя.
Головні персонажі свята – Купала та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються, відповідно, хлопцями й дівчатами або виготовляються як опудала. Поєднання чоловічої і жіночої стихій породжує життя, яке на святі символізує гілка верби – Купайлиця.
Головна особливість купальської ночі – очищувальне багаття. Навколо нього танцюють, через нього стрибають: хто вдаліше і вище стрибне, той буде щасливіший.
Раніше, через купальський вогонь проганяли домашню худобу для захисту її від мору. У купальських вогнищах матері спалювали зняті з хворих дітей сорочки, щоб разом з цією білизною згоріли і хвороби.
За переказами, у купальську, саму коротку ніч, не можна спати, так як оживає і стає особливо активною всяка нечисть – відьми, перевертні, русалки, змії, чаклуни, домовики, водяники та лісовики.
А героєм рослинного світу в цю ніч є папороть, з якою пов’язують перекази про скарби.
Окрім того, з давніх часів дівчата на Русі ворожили в ніч на Івана Купала і на Різдво. За іншими повір’ями, гадати забороняється цілий рік.
У цю загадкову ніч незаміжні дівчата можуть наворожити собі суджених-ряджених.
За матеріалами Еспресо
