Незабаром в Україні може з’явитися ще одна силова структура, яка буде знущатися над бізнесом. Оточення президента Порошенка просуває ініціативу про створення правонаступника податкової міліції – Національного бюро фінансової безпеки.
Державна фіскальна служба – це монстр, який став синонімом знущань над українським бізнесом ще з далеких часів Миколи Азарова, коли репресивний апарат було спрямовано на вимагання грошей та розправу над політичними опонентами.
Податкова породила на світ ціле явище, назване “азаровщина”. А також дала дорогу в політичне життя не лише Миколі Яновичу, який закликав не “скіглити, а копати картоплю”, але і тричі генпрокурору Святославу Піскуну.
Один з соратників Юлії Тимошенко Борис Фельдман – керівник та співвласник банку “Слов’янський” – навіть відсидів за ґратами понад чотири роки за кримінальними справами, пов’язаними з податками, коли була дана команда знайти компромат на Юлію Тимошенко.
При податковій адміністрації з моменту її заснування Азаровим діяли різноманітні інструменти поборів, зокрема, вже багатьма підзабутий так званий благодійний фонд “Професіонал”, куди переказувати гроші для вирішення питань. Не дивно, що згодом у власності родини Азарових виявилася нерухомість у фешенебельних районах Відня та Підмосков’я.
В часи Януковича керівником податкової міліції був Головач, і після зміни влади його родина виявилася власником розважального комплексу “Арена” в центрі Києва.
Апогею ця система корупційних поборів досягнула після створення Міністерства доходів та зборів на чолі з Олександром Клименком, який відповідав за заповнення “чорної каси” Януковича за рахунок так званих “площадок” з переведення в готівку грошей та відкатів з фіктивного ПДВ.
Ідучи на посаду президента, Порошенко обіцяв реформу як фіскальної служби, так і митниці, але не досягнув видатних результатів.
Митниця обсаджена “смотрящімі”, що продовжують наповнювати тіньові каси, а податкова поліція, яка у грудні 2016 року була помилково ліквідована Верховною Радою при внесенні змін до Податкового кодексу, насправді продовжує працювати під виглядом слідчих підрозділів ДФС.
Благородній справі реформування фіскальної служби був присвячений законопроект про створення Служби фінансових розслідувань, який вніс міністр фінансів Данилюк та затвердив уряд. Але він рік без руху пролежав у так званій Національній раді реформ, яка швидше нагадує гальмо тих самих перетворень.
Зрештою, після півроку проволочки та саботажу, Порошенко повідомив, що законопроект буде готувати не Данилюк, а багаторічна соратниця президента ще з часів роботи на “5 каналі” та голова податкового комітету Ради Ніна Южаніна.
І от зрештою, втративши рік, Южаніна видала свій продукт громадськості. Замість створення окремої мобільної служби всередині уряду, президентська соратниця пропонує створити повноцінну силову структуру за зразком СБУ – гібрида зі складно вимовною назвою НБФБ, що розшифровується як Національне бюро фінансової безпеки. Він буде мати не лише детективів, але і “підрозділи фізичного захисту” для проведення оперативно-розшукових дій.
Вся ідеологія законопроекту Южаніної на понад 100 сторінках – зробити цей орган не тільки силовим, але і контрольованим президентом. Саме президент в проекті Южаніної призначає та звільняє голову НБФБ, а парламент може лише ініціювати це питання не менше, ніж 150 підписами, що робить його ще більш неконтрольованим, ніж генпрокурора. Це фактично є наділення президента новими повноваженнями, не передбаченими в нашій парламентсько-президентській республіці.
Чи інший приклад. Для обрання керівника пропонують створити конкурсну комісію, і її парламентську квоту може одноосібно призначити президент, якщо Рада протягом місяця не внесе своїх кандидатів у це журі. Враховуючи, що Рада вже більше року обирає аудитора НАБУ, існує ризик фактичної узурпації президентом повноважень.
Іншими словами, найгірші очікування справдилися. Попри усі заяви про нові підходи, які не дозволять “кошмарити” бізнес, проект передбачає можливість ініціювання працівниками будь-яких перевірок та ревізій. Але найголовніше – проектом передбачається внесення змін до особливої частини Кримінального кодексу України двох нових статей – 191 з позначкою 1 та 222 з позначкою 2.
Вони, по-перше, суттєво обмежать повноваження НАБУ щодо розслідування корупційних злочинів, пов’язаних із розкраданням бюджетних коштів та незаконного відшкодування ПДВ. По-друге, ці новації Южаніної зроблять можливим відкриття паралельних проваджень різними органами по одному й тому самому злочину.
Також керівництво НБФБ фактично стає безкарним. Воно виводить з переліку осіб, яких може розслідувати НАБУ або ДБР. І так далі, і тому подібне. Не дивно, що законопроект уже розкритикував міністр фінансів Данилюк, а прем’єр Гройсман на нещодавній конференції інвестиційної компанії “Дрегон Кепітал” попросив бізнес визначитися, який проект їм більше до вподоби.
Очевидно, що нам не потрібна реінкарнація найгірших практик часів Азарова. А значить, в такому вигляді законопроект є неприйнятним. А намагання президента Порошенка нав’язати свою ініціативу у цій грі лише вкотре доводить, що його не цікавлять справжні реформи, а цікавить можливість все контролювати – і потоки, і посади, і силовиків. Це має дуже мало спільного з інтересами України, а значить мусить бути зупинене.
