У разі відсутності заповіту, визнан-ня його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, виникає право на спадкування за законом. При цьому спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кого ж саме законодавець називає спадкоємців за законом? Передусім, це особи, які за характером сімейно-побутових зв´язків були найближчими до померлого. Незважаючи на те, що спадкодавець не склав заповіту, законодавець намагається передбачити, кому б цей громадянин міг залишити своє майно, і цілком обґрунтовано вважає, що це повинні бути найближчі до померлого особи. Вирішуючи це питання, законодавець враховує такі обставини: кровну спорідненість, шлюбні відносини, відносини усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, і батьки.
До другої черги спадкоємців за законом належать рідні брати і сестри спадкодавця, його баба, дід – як з боку батька, так і з боку матері.
У третю чергу право на спадкування за законом виникає в рідних дядька та тітки спадкодавця.
Четверту чергу спадкоємців за законом складають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
І, нарешті, у п’яту чергу право на спадкування за законом отримують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. У цьому разі ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п’яту чергу право на спадкування за законом мають також утриманці спадкодавця (тобто неповнолітні або непрацездатні особи, які не були членами сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержували від нього матеріальну допомогу, що була для них єдиним або основним джерелом засобів до існування).
Онуки мають право отримати спадщину в порядку представлення лише в тому випадку, якщо їх батьки померли до відкриття спадщини, а не, наприклад, відмовилися від спадщини, чи були усунуті від спадщини як негідні спадкоємці.
Практичне значення має і вирішення питання щодо порядку спадкування онуками, правнуками у випадку, коли вони є спадкоємцями за законом першої черги і, одночасно, один з них перебував на утриманні померлого.
Якщо онуки і правнуки закликаються до спадкування в порядку представлення, вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкуванні за законом одному з померлих батьків. Тобто, якщо б після смерті спадкодавця залишилися його старший син і троє онуків молодшого сина, то син отримав би половину спадку, а онуки поділили б частку свого померлого батька і отримали б по 1/6.
Але кожна людина має право сама вирішувати, як саме вона буде розпоряджатися своїм майном ще за життя.
М.А. ВОЛОВЕЦЬ,
завідувач Першої
Тернопільської державної нотаріальної контори.
