Минув уже другий рік російсько-української війни. Стали історією ще 365 днів наймасштабнішого у Європі збройного протистояння між проімперськими амбіціями Кремля та волелюбними намірами українців жити у суверенній демократичній країні.
Загалом за два роки цієї цивілізаційної трагедії Україна недорахувалася більше 9 тисяч своїх громадян, ще приблизно 21 тисяча людей постраждали, а більше мільйона – стали переселенцями.
Щодня на полях боїв у середньому гинуло троє військових, а десятеро – зазнавали поранень. І це – лише за офіційними даними ООН.
Не менше вражають й інші цифри. Наприклад, один день проведення так званої антитерористичної операції обходиться бюджету у 70-100 мільйонів гривень. З початку запровадження військового збору із зарплат та інших виплат державну казну вже поповнили майже 14 мільярдів гривень, у тому числі у 2015 році – більше 9 млрд., а за три місяці цього року – 2,4 млрд.
Ще більше мільярда гривень зібрали волонтерські організації. Щодня приблизно 50 українців добровільно перераховують на потреби нашої армії від 15 до 3000 грн.
Однак, жодна статистика не може відобразити реальний стан справ на Донбасі, де не вщухають запеклі бої за кожен метр української землі.
Ні Європа з Америкою, ні вітчизняна влада, ні контактні групи у Мінську, схоже, не можуть розв’язати конфлікт, який вже давно пустив метастази в усі сфери нашого суспільного життя.
Минув ще рік – як довгий-довгий спекотний день, що ніяк не закінчиться прохолодною вечірньою тишею, і не настане кришталево-росяний світанок нашої надії…
Юрко СНІГУР.
