Лише за один рік Туреччина побудувала 330-кілометрову бетонну модульну стіну на кордоні з Сирією та Іраком. У генштабі цієї країни повідомили, що роботи зі встановлення споруди завершені. Також на відрізку довжиною 191 км південного кордону турки протягли огорожу з колючого дроту.
І хоча «велика турецька стіна» не має жодного відношення до України, проте її успішне і, головне, оперативне спорудження не може не викликати захоплення. Хочеш, не хочеш, а доводиться констатувати, що серйозні та ефективні дії турецької влади щодо зміцнення кордонів країни, а, відтак, гарантування безпеки її громадянам, не йдуть у жодне порівняння з превентивними заходами, які протягом трьох років війни вживає український уряд.
Щоб не бути голослівним, варто пригадати, що у травні 2015 року уряд Арсенія Яценюка помпезно затвердив план реалізації проекту “Стіна”. Згідно з цим документом, будівництво так званого європейського валу мало тривати чотири роки (2015-2018) і обійтися платникам податків у 4,1 млрд. гривень. Масштабні роботи на кордоні України з Росією передбачали облаштування протитанкових ровів, будівництво металевого паркану і рокадних доріг, розгортання систем оптико-електронного спостереження. Цей комплекс різноманітних перешкод та комунікаційних споруд, на переконання тодішнього глави Кабміну, мав би захистити територію України від несанкціонованого перетину кордону, незаконного переміщення товарів, зброї та наркотиків, а також від проникнення диверсійних груп та нелегальних мігрантів.
Загалом більше року – аж до своєї відставки з посади прем’єр-міністра – Арсеній Петрович носився з ідеєю відгородитися від агресора, як курка з першим яйцем. І за весь цей час будівельники з різних регіонів України успішно зарили у землю на східному кордоні більше, ніж півмільярда гривень. Причому, дієслово «зарили» сміливо можна вживати у прямому значенні, оскільки «неприступний» вал ще й донині існує лише на папері. Насправді ж там, де він мав пролягти, вирили неглибокий і неширокий рів, через який без проблем перескочить навіть російський заєць, та встановили невисоку сітку – придатну хіба що для вирощування квасолі чи інших бобових.
«Стіни» немає, грошей немає і Яценюка теж немає», – так свого часу підсумувала побачене на власні очі народний депутат Олена Сотник.
«А хто буде відповідати за цю «творчість», яку за законами воєнного часу можна прирівняти до мародерства і вважати підривом державної безпеки, поєднану з розкраданням фінансових коштів в особливо великих розмірах?» – доповнив її у соціальних мережах народний депутат Борислав Береза, поінформувавши, що у пошуках відповіді на це запитання деякі парламентарі уже звернулися до Національного антикорупційного бюро.
Заради справедливості варто зазначити, що далеко не всі спеціалісти-техніки поділяють скептицизм цих політиків. Адже, що не кажіть, а у 2015 році у Чернігівській та Харківській областях європейський вал простягнувся майже на 230 кілометрів, а на 75 з них встановили загороджувальну сітку. Також облаштували 120 кілометрів доріг, збудували опорні пункти для особового складу та інші захисні споруди…
Відтак, у декого з оптимістів вже з’явилася надія, що до 2018 року, а саме на такий період розраховано зведення європейського валу Яценюка, розпочнуться роботи і в Донецькій та Луганській областях – саме там, звідки, напевно, треба було починати.
330 кілометрів кордону лише за рік… Височенні бетонні блоки, вагою 7 тонн кожен… Це – у Туреччині. А ще тут оприлюднили факти, які підтверджують ефективність цієї модульної загорожі: завдяки вжитим заходам у минулому році попереджено 57 тисяч спроб незаконного перетину держкордону, причому більшість порушень – на кордоні Туреччини з Сирією. Затримано майже півмільйона осіб, серед яких громадяни 74 країн світу. Більшість порушників – сирійці. А кількість найманців, які намагалися долучитися до ІДІЛ, порівняно з 2015 роком зменшилася у сім разів.
Цікаво, скільки порушників кордону не змогли перетнути «неприступний» європейський вал? Чи їм і надалі, як завше, легше домовитися з ким треба на пунктах пропуску, щоб вже за кілька хвилин опинитися в Україні чи… втекти з неї?
