Воїни нищівним ударом взяли під контроль стратегічну дорогу, що веде в окупованої Ясинуватої. Як часто буває, тилове начальство, увішане зірками та ординами, не поспішає шанувати героїв передової. Майже таємничим підрозділом, який воює буквально під носом у сепаратистів, є 39-й батальйон. ЗСУ у у відчайдушних контратаках не тільки відстояли авдіївську промку, але і вибили окупантів з їх попередніх стратегічних позицій, повідомляє військкор Андрій Цаплієнко, зазначають Патріоти України.
Військові з 39-го батальйону впритул наблизились до дороги, що сполучає Донецьк зі стратегічною для окупантів Ясинуватою. Майже таємничим підрозділом, який воює буквально під носом у сепаратистів, є 39-й батальйон.
Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.
Розклад дня на нових позиціях героїчних хлопців з Авдіївського лісу дуже насичений. Удень відбиваються від піхоти, а вночі полюють за танком, який завдає страху авдіївцям. Але бійці не переймаються – сюди він не стрілятиме.
“А якщо він по нас буде бити, то ми одразу його покладемо, бо він вийде на відкриту місцевість”, – пояснює боєць 39-ї ОМПБ Максим.
Та бійці швидко набивають стрічку набоями. Квапляться, бо знають – бій усе одно буде.
Поки ворог намагався вибити українців з Авдіївської промзони, 39-й батальйон непомітно вибудував новий укріпрайон. Так близько до ворожої території українці ще не підходили. Їхні позиції – за 15 метрів від дороги.
Охочих їхати на нові позиції та випробовувати долю знайти важко. Щоби доїхати до хлопців, треба стрибати по пагорбах, як скаженому. Дорога прострілюється і вдень, і вночі.
У кулеметника Максима останній день контракту. Прощання з рідним батальйоном ледь не виявилося фатальним. СПГ влучив просто поруч із позицією. Вибух пролунав за півметра від Максима. Урятували мішки з піском. Командир хоче відправити його з позиції. Максим відмовляється. Каже, доведе бій до кінця.
“Усе буде добре, кажу вам!”, – заспокоює батальйонний оракул Іван Денисюк.
У темному лісі в хлопців є власний провидець. Цей боєць передбачив війну з Росією 10 років тому.
“Ще в школі я пророчив, що буде війна саме з Росією. Але мене всерйоз не сприймали, навіть мама. Але, як бачите, як я казав, так воно й вийшло”, – говорить боєць Іван Денисюк.
Коли ж хлопець написав про це вірш “На Москальщину, Іване, на Москальщину”, учителі були, м’яко кажучи, здивовані.
“Нас немає навіть серед тих, кого тут немає”, – жартують хлопці.
Виявляється, за цей рік без зайвої реклами батальйон буквально крок за кроком просувався вперед до стратегічної траси. За нею – колишній ринок “Господарочка” – місце, де бойовики переховують танки, які й досі розстрілюють захисників Авдіївської промзони.
“Та лінія розмежування, яку ніяк не можуть знайти, на мою думку, розташована на кордоні Росії та України”, – говорить заступник командира 39-го батальйону Владислав Трифонов.
На російські казки про повернення захоплених українцями позицій та шалені втрати Збройних сил, тут, в Авдіївці, уже навіть не звертають уваги.
“Ті позиції, які ми в них “віджали”, ми їх тримаємо, ми їх укріплюємо. А те, що вони собі розповідають – нехай розказують, що хочуть”, – говорить боєць 72-ої бригади “Тимур”.
“Ми забирали тих, хто був з пульсом, і всі, хто з пульсом, залишилися живі. Ми не втратили жодного з тих, кого забирали”, – каже санітарний інструктор першого батальйону 72-ї бригади Валентина Пушич.
Після тижня запеклих боїв та десятків тонн витрачених боєприпасів на нових позиціях 39-го батальйону – лише один поранений. Та навіть із кулею в руці тяжкопоранений українець не втрачає почуття гумору. Знімає себе сам, знаходить сили жартувати.
До речі, через це секретне донедавна завдання ніхто з хлопців на позиції, де був кореспондент ТСН, досі не нагороджений. Але саме такими й повинні бути герої – живими, здоровими та непереможними.
