Летовище файного міста врешті отримало всі необхідні сертифікати, акт права власності на землю і працює над налагодженням повноцінної роботи. Хоч у найближчі місяці не варто сподіватися на регулярні рейси по Україні та в Європу. Однак справа зрушилася з місця і тепер обласна влада має амбітні плани щодо розвитку Тернопільського аеропорту та перетворення його на прибуткову комунальну структуру.
Місцеве летовище зі статусом міжнародного не працювало вже давно. Останні регулярні рейси припинилися шість років тому.
На початку грудня летовище отримало сертифікат аеродрому від Державіаслужби України терміном на три роки, сертифікат служби авіаційної безпеки терміном на рік та земельні ділянки площею понад 156 гектарів у постійне користування. На основі цих сертифікатів було внесено дані у збірник аеронавігаційної інформації, і 6 грудня аеропорт офіційно відкрили.
– Майже дев’ять місяців обласна рада працює над тим, щоб відновити повноцінну роботу летовища, – розповідає голова обласної ради Віктор Овчарук. – Дуже багато всього довелося робити з нуля – адже не було ані сертифікату, ані документів на землю, ні спеціально навченого персоналу. Зокрема вже є розпорядження Тернопільської ОДА «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Тернопільському обласному комунальному підприємству «Фірма «Тернопільавіаавтотранс» земельних ділянок на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району. Документ передбачає надання Тернопільському обласному комунальному підприємству «Фірма «Тернопільавіаавтотранс» в постійне користування земельні ділянки загальною площею 156,6 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту. З них 153,5 га закріплені за самим аеропортом. А 2,6 га – ділянка, яку ми зможемо потім використати для залучення інвестора, якщо необхідні будуть кошти для розвитку летовища. Також виділені кошти на утримання аеропорту – це 2,5 млн. гривень. Дві третини з них вже використані. На наступний рік ми запланували – 3,4 млн. гривень, адже зросла кількість персоналу. Також виділили 2,7 млн. гривень на побудову бетонної огорожі, що було однією з вимог отримання сертифікату.
Директор Тернопільського аеропорту Юрій Малецький переконаний, що успішно пройдена сертифікація є підтвердженням того, що летовище поступово відновлюватиме свою роботу.
– Відсутність сертифікату не дозволяла приймати на своїй території повітряне судно. Зараз же ми отримали право на прийом літаків категорії 3 С, вагою до 60 тонн, – зазначає пан Юрій. – Аби отримати документи, довелося виконати низку вимог. Серед них: наявність 18-20 штатних працівників, які мають відповідні сертифікати про навчання, організація контрольно-пропускних пунктів, здійснення контролю багажу, ремонт злітної смуги, її маркування.
Наразі тривають перемовини з авіакомпаніями. Якщо говорити про внутрішні рейси, то, стверджує директор підприємства, аеропорт може приймати їх хоч завтра. Що ж стосується європейського напрямку, то тут ситуація складніша. Адже потрібно привести до ладу руліжну доріжку.
– Вона побудована ще у 1984 році і потребує заміни поверхні аеродромного покриття довжиною до двох кілометрів, – каже Юрій Малецький. – Тому що специфіка літаків, які здійснюють європейське сполучення, – низьке розташування двигунів. Їх небезпечно пускати по існуючій доріжці.
Керівництво летовища веде перемовини з авіакомпаніями, щоб якнайшвидше налагодити повноцінну роботу підприємства.
– Мешканці Тернопільщини повинні мати вибір, яким видом транспорту користуватися, – додає Віктор Овчарук. – Це, власне, показник соціально-економічного розвитку регіону. Також в перспективі плануємо розвивати вантажні авіаперевезення, які, я переконаний, зацікавлять наших аграріїв.
Летовище ще потребує значних ремонтних робіт. Вже з весни їх планують розпочати. Підприємство подало два проекти до Фонду регіонального розвитку. Це заміна даху аеровокзалу на 2,8 мільйона гривень та утеплення фасадів і реконструкція зовнішнього вигляду приміщення аеровокзалу на 3,5 мільйони. Якщо Фонд регіонального розвитку виділить на це кошти, то ремонтні роботи розпочнуть навесні 2017 року.
Юля ТОМЧИШИН.
Нуль кримінальних справ, зате згадали 643 рази
Вимивання грошей з України в офшори не припинилося, навпаки, – збільшилося. За словами політичного і економічного експерта Всеволода Степанюка, виведення грошей, наприклад, у Панаму, зросло у чотири рази, а в Гонконг – аж у вісім разів.
«Комунальні» гроші також «пливуть» за кордон. Експерти стверджують: ціни на компослуги, як би це не заперечували в уряді, – завищені. Більшість коштів від оплати комуналки йде у приватні кишені. Далі – в офшори.
Виходить, заяви прем’єра Володимира Гройсмана про те, що уряд усіма силами намагається зруйнувати багаторічні схеми вимивання державних грошей у кишені олігархів – фарс.
За даними Нацбанку 10-11 мiльярдiв доларiв без оподаткування щорiчно перераховують в офшорнi зони. I уряд не зробив жодного кроку в бiк деофшоризацiї та детiнiзацiї. Ба, більше! Україна стала однією з семи країн, де керівництво не проводить розслідувань після оприлюднення «панамського досьє» – нуль відкритих кримінальних справ. Про це йдеться у доповіді Міжнародного консорціуму журналістських розслідувань (ICIJ), опублікованій на офіційному сайті. «Деякі країни відклали реформу щодо офшорів «у стіл». Сім із десяти держав, у яких чинні або колишні лідери засвітилися в «панамському архіві», продовжують мовчати або відмовляються відкривати розслідування, включаючи Саудівську Аравію, Катар і Україну, де парламент відхилив пропозицію про створення комісії з розслідування», – йдеться у повідомленні. У «панамському архіві» українці згадуються 643 рази.
«Панамські офшори» призвели до проведення 150 допитів у 79 країнах світу. До політичних наслідків публікація «панамського досьє» призвела в Ісландії, Вірменії, Іспанії, Австрії, Уругваї. Там у відставку подали міністри, керівники держбанків, інші чиновники вищих рангів. Крім того, публікація «панамського досьє» дозволила повернути або заарештувати майже 110 мільйонів корупційних доларів.
В Україні у відставку ніхто з «героїв» «панамського досьє» не пішов. Грошей з офшорів повертати, очевидно, не збираються. І зменшувати апетити олігархи також не мають наміру. А щоб відволікти увагу від своїх подальших збагачень, високих цін, втрат на війні, влаштують у Раді чергову потасовку. Нардепи один одного трохи поскубають, руками порозмахують, хтось комусь ненароком носа розіб’є. Або призначать нову «жертву» для показового «телевізійного» затримання – потім відпустять. Чи організують гучний скандал у парламенті або в уряді… Такі шоу люди люблять.
Мойсея не зустрічали?
Вищий адмінсуд 29 листопада задовольнив касаційну скаргу Кабміну на судові рішення, які зобов’язали переглянути споживчий кошик і прожитковий мінімум. Також суд скасував рішення усіх нижчих інстанцій, які зобов’язували уряд переглянути соціальні стандарти, повідомляє видання «Відкритий суд». І зазначає: представник уряду звернув увагу суду на те, що Кабмін не має достатньо повноважень для встановлення прожиткового мінімуму. Керівник однойменного проекту «Відкритий суд» Станіслав Батрин пояснює: «За наслідком такого рішення уряд прагне забути про перегляд соцстандартів на найближчі п’ять років. Логіка зрозуміла, але неприйнятна». Власне, Станіслав Батрин апелював до судових інстанцій щодо підвищення прожиткового мінімуму.
Коли йдеться про інтереси пересічних українців, «Кабмін не має достатньо повноважень». Якщо ж йдеться про блага чиновників, депутатів – все законно.
Наприклад, середня платня члена правління «Нафтогазу» збільшилася удесятеро, повідомляють «Українські новини» з посиланням на фінплан компанії. Річний обсяг оплати праці правління «Нафтогазу», до якого входять голова правління НАК Андрій Коболєв і троє членів правління, за підсумком цього року, зріс на 46,6 мільйонів гривень. Таким чином, середня річна винагорода одного члена правління складає 0,47 мільйонів доларів, або 39,2 тисячі «зелених» на місяць.
У «Нафтогазі» пояснюють: підвищення зарплати є необхідністю доведення її до середнього рівня оплати праці керівництва аналогічних компаній в інших країнах, зокрема Австрії, Польщі, Румунії, Росії, Угорщині.
Чисельність працівників у компанії, порівняно з минулим роком, майже не змінилася і становить 645 осіб. На оплату їхньої праці цьогоріч витратили майже вдвічі більше коштів, ніж торік – 505,65 млн. гривень проти 283,5 млн.
Співробітники «Нафтогазу» – щасливчики: до свого кошика можуть покласти багато чого, адже їм усім збільшили платню. Середньомісячні видатки на оплату праці одного працівника НАКу склали близько 61,24 тисячі гривень. Торік було «скромних» 36,63 тисячі.
Коли ж уряд працюватиме над тим, аби українці заробляли і жили так, як в Австрії, Польщі, Угорщині?.. Хоча, про що мова? В Україні – війна і економічна криза. Люди повинні розуміти й терпіти…
До речі, після оприлюднення декларацій, волонтери звернулися до багатіїв пожертвувати на армію так звану «е-десятину». Ніхто нічого не дав. Ось заробляти на війні – інша справа…
…То скільки потрібно очікувати на економічний прорив в Україні? Кожна влада обіцяє: рік-два, може, три… Але «краще завтра» не приходить, зростають лише ціни і курс долара. Експерти також не поділяли й не поділяють оптимізму влади. Приміром, вчений-економіст Володимир Співаковський каже: чекати треба сорок років. Сороківка – це константа, враховуючи той факт, що нині такі заможні країни, як Норвегія, Фінляндія, Сингапур, Об’єднані Арабські Емірати, Китай та інші саме стільки часу долали шлях від бідності, депресії, горняти рису за роботу – до успіху. Зрештою, Мойсей водив свою паству пустелею також сорок років. От тільки треба, щоб він об’явився і Україна зробила перший крок…
