До першого вересня залишились лічені дні, скоро дзвоник покличе учнів за парти, а вчителів до роботи. Але що ж чекає їх у новому навчальному році, адже Міністерство освіти підготувало чимало новацій і дало старт освітній реформі. Про це – у розмові із заступником начальника управління освіти Тернопільської державної обладміністрації Ганною Зварич.
Червоним ручкам – Ні!», простим олівцям – «Так!»
– Цьогоріч стартувала така реформа, яка на десятиліття визначить освітній ландшафт України. Профільне міністерство розробило та презентувало Концепцію нової школи, яка запрацює з 2018 року. Але деякі елементи розпочнемо впроваджувати вже тепер у початковій школі.
Багато уваги приділено самостійності вчителя. Тепер педагоги визначатимуть кількість годин для вивчення тієї чи іншої теми, так само обиратимуть порядок вивчення тем. Це допоможе розкрити особистість дитини. Тому в перших двох адаптаційних класах основне завдання вчителя – розвинути в школярів ті таланти, які закладені природою, а не просто навчити вчитись.
Першокласникам дозволять писати простим олівцем, а не пером чи кульковою ручкою, щоб вони могли виправити помилки та не боялись, що їх хтось сваритиме за криву паличку. А вчителі натомість не повинні виправляти помилки червоними ручками. Це допоможе уникнути багатьох стресових ситуацій, а в дітей не формуватиметься почуття страху перед помилкою.
– Так, зміни будуть. Передбачено розвантаження навчальних програм з кожного предмету. Ось, наприклад, на уроці української мови було завдання скласти текст за малюнком. Тепер діти складатимуть речення довільно, що розвиватиме їхню творчість. Звукові схеми складних словосполучень, як-от “ящірка”, розглядатимуть не в першому класі. Замість тексту-роздуму, тексту-міркування введуть есе – новий тип мовлення, який дозволить дітям легше висловлювати власні думки.
З програми літературного читання вилучено 49 радянських письменників, натомість з’явиться багато сучасних авторів. Діти перестануть здавати читання на швидкість, темп, виразність. З математики не змушуватимуть завчати табличку множення. На фізкультурі обіцяють, що не буде таких команд, як «Рівняйсь!», «Струнко!». Міністерство освіти дозволяє одну годину фізкультури замінити хореографією чи аеробікою, але, звичайно, всі програми, якими користуватимуться вчителі, повинні мати гриф МОН.
Крім того, домашні завдання забиратимуть менше часу, їх не буде на вихідні, на свята та на канікулах.
– Скажу так: найбільшими противниками реформи є самі освітяни. Але цей процес має бути незворотним. За 25 років незалежності наша школа так і не сформувала українця, патріота, професіонала, інноватора. Чому сьогодні маємо стільки проблем? Бо школа залишилась радянською. Ми завжди в школі говорили про знання і вміння, але ніколи – про компетентність та цінності, а саме це формує особистість. Нова концепція звернена на те, щоб навчити дитину жити, а не просто дати суму знань.
Опорні школи дадуть сільським дітям якісну освіту
– Створення опорних шкіл – це нове пріоритетне завдання держави. Як не прикро визнавати, але сьогодні сільські учні не отримують якісні освітні послуги. Насамперед це показують результати ЗНО. Демографічна ситуація критична, тому в деяких селах є школи 1-2 ступенів, у яких навчається 8-12 учнів. Відтак часто вчителі там викладають по кілька предметів, у яких вони не є фахівцями. Тому постало питання створення опорних шкіл. Наразі в Україні їх є 120, на Тернопільщині поки вісім: п’ять у Бережанському, Заліщицькому, Лановецькому, Монастириському, Гусятинському районах та три в об’єднаних територіальних громадах – Микулинецькій, Козлівській і Скалатській. Рішення про самоорганізацію, закриття-відкриття, пониження ступеню приймають органи місцевого самоврядування – райради чи об’єднані територіальні громади. Опорна школа повинна мати щонайменше три філії, тоді в такому закладі є директор, а у філіях – завідувачі. І тут наштовхуємось на спротив і директора школи, і батьків, і педколективів, адже ніхто не хоче з директора школи стати завідувачем філії, а чи взагалі втрати місце роботи. Але маємо визначити пріоритети: чи ми хочемо, щоб сільська дитина була в школі біля дому, але не отримувала якісної освіти, а чи доїжджала автобусом, але при цьому мала якісну освіту і могла конкурувати з міськими дітьми.
Звичайно, опорною повинна стати найкраща школа, тобто та, яка матиме хорошу матеріальну базу та де працюватимуть висококласні спеціалісти.
Процес реорганізації розпочато. У нас є 26 територіальних громад. Згідно з положенням, якщо в школі 1-2 ступенів менше 25 учнів, то її припиняють фінансувати з державної бюджетної субвенції. Якщо громада вперто наполягатиме на подальшій роботі такої школи, то повинна взяти її на своє утримання.
– У вересні-жовтні Тернопільщина отримає 40 шкільних автобусів. Дев’ять будуть придбані за рахунок держбюджету і передані в опорні школи та ті, де автобуси забрали в зону АТО. Ще 31 автобус придбано у співфінансуванні – 70% оплатили з держбюджету, а 30% – це кошти місцевого самоврядування.
– В області функціонує 15 шкіл-інтернатів, вони є обласними комунальними установами. Там навчаються дітки слабозорі, слабочуючі тощо. Перспектива розвитку школи передбачає, що має бути інклюзивне навчання, де дитина з особливими потребами зможе навчатися у звичайному закладі. Бо це теж виховує наших дітей. Але школи не пристосовані для таких учнів, адже це не тільки пандус до вхідних дверей, а й проблема, як дитині у візку піднятись на другий поверх, проблема дверей у класах, туалетах… Це потребує значних коштів, тому наразі школи-інтернати залишать такими, як вони є.
– Ми мусимо навчитися рахувати гроші. Чимало інвестицій в цьому році вкладено у школи, дороги. Територіальні громади пишуть проекти, але керівники міст і сіл повинні правильно розставляти пріоритети – що найважливіше і у що вкладати кошти. Треба зрозуміти, що державної халяви вже не буде і не варто чекати вказівок згори. Цей процес реформи освіти розрахований на десятиліття, і він має йти паралельно з іншими реформами в державі, аби був позитивний результат. Тоді й не складеться ситуація, коли школи утримують батьки.
Звільнень учителів не уникнути
– На жаль, у нас ця тенденція теж підтвердилась. Але ми не повинні бідкатись та опускати руки. Маємо зробити висновки, а відтак навчитись працювати краще. Хороший вчитель – це не тільки випускник педагогічного університету, це і його подальша сертифікація, і бажання працювати над собою. Тому власне новації в освіті передбачають постійне навчання та самовдосконалення педагога.
– Так, на жаль, звільнень не уникнути. Це дуже болюче питання, точної цифри ми поки назвати не можемо. Більшість зі звільнених будуть учителі поважного віку, які мусять піти на заслужений відпочинок.
– Ви вивчали католицьке шкільництво в Європі, побували у багатьох тамтешніх школах, маєте з чим порівняти. Що вам особисто імпонує у новаціях?
– Для мене найважливішим є підняття і пошана гідності учня та всебічне гармонійне формування особистості, педагогіка партнерства, що полягає у спілкуванні, взаємодії і співпраці між учителем, учнем і батьками. Формат початкова школа, середня та старша профільна є в Австрії, Польщі, Німеччині. Не треба боятися й 12-річки, бо не всі учні повинні будуть вчитися аж 12 років.
Зміни завжди лякають, але ми повинні бути для них відкриті та взяти на себе відповідальність за ці зміни. Проблема українців 21 століття в тому, що ми все знаємо, але чи хочемо робити? Сучасних дітей не можна вчити так, як учили нас. Їх не треба вести за руку, з ними треба йти в ногу, а інколи йти за ними.
Хотілось би наголосити, що на сайтах Міністерства освіти й обласного управління освіти є концепція нової школи. Вона відкрита для обговорення, тому можна вносити пропозиції. Адже реформа вводиться поетапно і запрацює з 2018 року, наразі почали з розвантаження початкової школи, далі зміни торкнуться середньої школи, а потім і старшої. Ми хочемо почути думки батьків і вчителів, якою вони бачать нову школу.
