Дівчинка готувалася до змагань у рідному Тернополі та зробила все, аби прославити Україну на престижних змаганнях
Її тренування переривали тривоги, їхати на заняття до хореографів у Київ було небезпечно, але Марічка невтомно займалася і готувалася до змагань. Адже дуже любить танці й так довго йшла до цих змагань.
Марічка Волощак перейшла в 11 клас тернопільської школи №16. Займатися танцями почала ще в 2013 році.
– У жовтні я вперше прийшла у танцювальну студію Т.А.Н.Г.о dance company (зараз TNG dance company), – пригадує дівчинка. – Після трьох місяців занять у групі для початківців керівниця студії Любов Йосипівна Борисяк запропонувала відвідувати заняття у групі «Зайчики», де діти вже займалися тривалий час. Наприкінці року був звітний концерт «Життя як танець, танець як життя», де я виступала. Мабуть, ця фраза досі найкраще відображає моє ставлення до танців.
Щоб взяти участь у чемпіонаті світу Dance World Cup, потрібно пройти відбірковий чемпіонат, який проводять у кожній країні. В Україні – це «Neprosto Taнці», який відбувається кожного року у листопаді. І лише ті учасники, які виборюють 1, 2, 3, 4 місця, входять до складу збірної України.
– Минулого року я танцювала три сольних номери: Exicat (постановка Даші Коваль, Дніпро), Mambo (постановка Катерини Белявської, м. Київ) та Be like that, but… (постановка Богдана Урхова, м. Київ), та тільки два отримали шанс бути представленими на світовому рівні, – пригадує Марічка. – Чемпіонат світу з танців 2022 року всі чекали з нетерпінням, бо у 2020 році він не відбувся через пандемію Covid-19, а у 2021 році був проведений в онлайн режимі. Однак, у той час, коли ми планували наполегливо займатися, почалася війна. Заняття з класичного і сучасного танцю, акробатики в нашій танцювальній студії припинилися на тривалий час. Я залишилася в рідному місті з надією, що війна скоро закінчиться і можна буде знову тренуватися. Після онлайн-уроків у школі з друзями йшли плести маскувальні сітки для ЗСУ. Багато часу проводила, слідкуючи за новинами. Проходили тижні, місяці, все менше часу залишалося для підготовки.
Марічка зізнається, було надзвичайно важко, але у другій половині квітня вона прийняла рішення відновити тренування. Адже кожен має своє місце у цій війні і кожен має вести оборону на своєму рубежі.
– Танці – це моя праця! – каже дівчинка. – Займатися доводилося в основному самостійно або в онлайн режимі, бо їхати на заняття до хореографів в Київ було дуже небезпечно. Часто тренування доводилося припиняти через сигнали повітряної тривоги. Це була моя боротьба! Я не здалася! А на початку червня хореограф Катя Белявська на кілька днів приїжджала у Тернопіль і проводила інтенсивні заняття зі мною. Для мене це було дуже важливо.
На жаль, участь у чемпіонаті світу залежить не тільки від підготовки учасників, а й від фінансової спроможності батьків – саме вони покривають усі витрати на дорогу, проживання, харчування. У цьому році організатори чемпіонату звільнили учасників з України від сплати внесків за участь та забезпечили безкоштовні квитки для батьків, але запланували його проведення у дорогому курортному місті Сан-Себастьян на півночі Іспанії.
– Були труднощі з пошуком доступного житла, – розповідає Марічка. – Дорога до місця проведення виявилася теж непростою – автобус до Кракова, авіапереліт до Мадриду і знову автобус до Сан-Себастьян. У категорії шоу серед юніорів (14-17 років) було 53 учасники – переможці з різних країн світу. Відповідно до правил проведення чемпіонату судді спочатку обирали 10 кращих номерів. Дуже раділа, коли увійшла в десятку і отримала золотий конверт. А через день танцювала своє соло Mambo ще раз і посіла третє місце. Перше місце в цій категорії зайняла танцівниця Соломія Ткачівська з міста Івано-Франківськ. Звучав гімн України! Важко передати мої емоції у цей момент. То було неймовірно. Вважаю, що підготовка до чемпіонату стала для мене справжнім випробовуванням. Я це робила задля своєї країни. Україна – понад усе!
Дівчинка щиро вдячна своїм наставникам за допомогу і вклад у її перемогу.
“Своїм успіхом я завдячую чудовим викладачам. Наперше, керівнику студії Любов Йосипівні Борисяк, за те що навчила любити танець, – додає Марічка. – Ірині Валентинівні Краківській, Аллі Юріївній Дугельній, Марії Анатоліївні Голод, Оксані Володимирівні Лесіцькій – за терпіння та щоденну кропітку роботу. Безмежно вдячна моїм хореографам із Києва: Катерині Белявській та Богдану Урхову. Працюючи із Вами я розвиваюся та дізнаюся багато нового. Ваші поради, настанови – безцінні!”
А ще Марічка розповідає, що під час другого тижня війни, коли постійно лунали сигнали повітряної тривоги, вони з мамою посадили п’ять різновидів фіалок і всі прийнялися. Коли ж повернулися з чемпіонату, фіалки розквітли. Дівчинка переконана, це добрий знак. І додає: «Вірю у світле майбутнє своєї країни! Україна неодмінно переможе!».
Юля ТОМЧИШИН.
