Дитинство – це чудова пора, якщо малюк росте здоровим. Але бувають ситуації, коли ніби серед повного благополуччя дитина стає в’ялою, відмовляється від їжі, з’являються нудота і блювання, специфічний запах мочених яблук з рота. Це непокоїть батьків, у них виникає запитання: що сталося і чому – і вони звертаються до сімейних лікарів, педіатрів і дитячих гастроентерологів. А у відповідь чують: «У вашої дитини – ацетонемічний синдром». Невідомий медичний термін викликає ще більше питань.
Чому з’являється ацетон у сечі, як на це реагувати і чи можливо попередити його появу?
Розповідають доцент кафедри дитячих хворобз дитячою хірургією Тернопільського державного медичного університету
Олександра Шульгай
і головний дитячий гастроентеролог області Анна Кабакова.
Звідки в організмі береться ацетон?
Організм людини черпає енергію з глюкози. І глюкоза накопичується в організмі у вигляді речовини, яка називається глікоген, який міститься в печінці і м’язах. На відміну від дорослих, у дітей глікогену небагато і він швидко вичерпується. Коли кількість глюкози при певних життєвих ситуаціях закінчується, організм бере енергію з глікогену. Коли ж і тут вичерпуються запаси, в роботу включаються жири, які для того, щоб дати енергію організму, розпадаються на глюкозу і ацетон.
Ацетон – це хімічна речовина, яка відноситься до групи кетонових (або ацетонових) тіл. Незначна кількість кетонових тіл в організмі людини є нормою. Наш організм (клітини мозку, серця, скелетних м’язів) використовує їх головним чином як джерело енергії. Коли кількість кетонових тіл у межах норми, то вони виводяться з організму із сечею і повітрям, що ми видихаємо.
Але є низка станів, при яких у печінці відбувається вироблення значної кількості кетонових тіл, вони потрапляють у кров, а звідти – у сечу.
Надлишок кетонових тіл патологічно впливає на центральну нервову систему і викликає спочатку збудження, неспокій, відчуття страху, а далі – сонливість і загальмованість. Крім того, відбувається подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та блювотного центру стовбура головного мозку, що клінічно проявляється блювотою та болем у животі.
Спровокувати можуть навіть стреси
Прийнято розрізняти первинний і вторинний ацетонемічний синдром.
В основі первинного лежить генетично обумовлене порушення активності низки ферментів, які виробляються в організмі. Критичним періодом для дітей з такими порушеннями є дошкільний і молодший шкільний вік (найчастіше діти від 2 до 12 років), коли посилюється роль факторів навколишнього середовища: стреси на початку відвідування садочка, школи; нераціональне та неякісне харчування – надлишкове вживання «кетогенної» їжі, тобто багатої на жири і білки та бідної на вуглеводи; виникнення різноманітних захворювань з боку травного тракту.
Вторинний ацетонемічний синдром виникає на фоні інфекційних, ендокринних, гематологічних захворювань, голодування, а також черепно-мозкових травм і низки інших недуг.
Коли малюк в’ялий, болить живіт і нудить…
Ацетонемічний синдром (у період кризу) проявляється в’ялістю, загальною слабкістю, швидкою втомою. Дитина скаржиться на біль у животі, часто без чіткої локалізації, нудоту, багаторазове блювання, рідкі випорожнення. При огляді відмічається сухість і блідість шкіри, на фоні якої виділяється рум’янець, загострюються риси обличчя, знижується маса тіла. При пальпації виявляється болючість по всьому животу або локальна (в надчеревній ділянці, правому чи лівому боці), яка іноді вимагає виключення хірургічної патології. Відмічається збільшення печінки, іноді на 2-3 см.
Нерідко утримується температура тіла на субфебрильних або навіть на фебрильних цифрах, особливо на початку захворювання.
У повітрі, що видихають хворі, відчувається інтенсивний запах ацетону. Всі спроби напоїти чи нагодувати провокують напад блювоти, яка викликає зневоднення і ослаблення дитини. Неспокій за декілька годин змінюється гіподинамією, сонливістю, загальмованістю, млявістю. Спостерігаються тахікардія, аритмія, ослаблення тонів серця, задишка, гіпотонія.
Що можна їсти, а що – заборонено?
Оскільки у виникненні недуги вкрай важливе значення має харчування дитини, тому надання допомоги розпочинається амбулаторно із корекції раціону їжі.
Виключають: холодець, кістковий, м’ясний і рибний бульйони, продукти зі стимулюючим впливом на нервову систему (каву, міцний чай, какао, гострі закуски (гірчицю, майонез, кетчуп, аджику), прянощі.
Обмежують: сіль, м’ясо молодих тварин, птиці та субпродукти (серце, печінку, легені, нирки), кров’яну і ліверну ковбаси, телятину, качине та гусяче м’ясо, жирну свинину, оселедець, бобові культури (горох, квасолю, соя), помідори, зелень зі значним вмістом оксалатів (шпинат, щавель, петрушку), солодку газовану воду, настій шипшини, здобу, шоколад, листкове тісто, сметану, чіпси, оброблені для тривалого зберігання фрукти, йогурт тривалого зберігання, консервовані овочі, рибні консерви, деякі види риби (кільку, шпроти, сардини, щуку).
Рекомендують до вживання: перші страви на овочевому бульйоні, обмежено – деякі сорти м’яса (птицю, яловичину, нежирну свинину, курятину, м’ясо кріля та індика) і морську рибу, молоко і молочні продукти (сир, кефір), яйця, крупи (гречану, пшеничну, кукурудзяну), горіхи (лісові, волоські), свіжі овочі (картоплю, білокачанну капусту, огірки, моркву, цибулю), квашені огірки і капусту, свіжі фрукти (яблука, кавуни, виноград, груші, сливи, персики, вишні).
Перша допомога: що слід знати батькам
При початкових симптомах ацетонемічного кризу або його передвісниках доцільно очистити і промити кишечник 1-2% розчином натрію гідрокарбонату (1 чайна ложка питної соди на склянку води).
У першу добу кризу дитину бажано не годувати, необхідним є рясне пиття кожні 10-15 хвилин (не менше 100 мл на один кілограм маси тіла на добу): овочеві і фруктові соки з м’якоттю, компот із сухофруктів, м’ятний і липовий чай, лужні мінеральні води («Трускавецька», «Боржомі», «Моршинська», «Поляна Квасова»).
З другої доби дитині можна обережно, часто і невеликими порціями, пропонувати продукти, які містять легкозасвоювані вуглеводи і мінімальну кількість жиру – рідку манну, вівсяну або рисову каші, сухарики, галетне печиво, картопляне пюре на воді, овочевий суп, печене яблуко. Пізніше в раціон харчування можна ввести гречану або пшеничну кашу, парові котлети, рибу.
Які ліки потрібні та коли
Медикаментозне лікування на амбулаторному етапі спрямоване на усунення основних скарг (болю в животі, нудоти, блювання) та нормалізацію роботи печінки. Застосовують спазмолітики, протиблювотні засоби, ентеросорбенти. Для відновлення функцій печінки найбільш доцільними є препарати урсодеоксихолевої кислоти, яка є природним компонентом жовчі, та комплекси препаратів бетаїну і аргініну, що нормалізують обмінні процеси в печінці.
Якщо дитина збуджена, необхідно включати до комплексу лікування седативні препарати.
При погіршанні загального стану, а також якщо дитина не може пити достатньо рідини або якщо блювання не вдається зупинити, проводиться інфузійна терапія в умовах стаціонару.
Що робити для профілактики хвороби?
Для попередження ацетонемічного синдрому рекомендується:
– їсти невеликими порціями, з перервами між прийомами їжі не більше 3 годин, з повним виключенням з раціону різних субпродуктів, продуктів швидкого приготування, чіпсів, сухариків, жувальних гумок, солодкої газованої води, копченостей;
– вчасно лікувати патологію органів травлення (у тому числі функціональну, що супроводжується холестазом);
– уникати стресів, переохолодження, надмірного перебуванні на сонці, контактів із інфекційними хворими, скоротити час перегляду телевізора, роботи з комп’ютером, гри на телефоні;
– достатнє перебування на свіжому повітрі, дозовані фізичні навантаження, водні процедури (плавання, контрастний душ, обливання), сон достатньої тривалості (не менше 8-10 годин).
