“Діти звикають, що чай солодкий. І не замислюються, що самим потрібно покласти цукор”
Щодня ми проходимо повз людей, які живуть на вулиці, просять милостиню або готові на злочин, аби поїсти та вдягнутися. Вони видаються частиною буденного пейзажу, але в кожного своя, особлива, історія. Багато з них теж могли б іти поруч з нами, якби суспільство звернуло на них увагу раніше, аніж обставини виштовхали на вулицю.
Серед тих, хто ризикує потрапити на вулицю, і вихованці інтернатів, розповідає голова Тернопільського благодійного фонду “Майбутнє сиріт” Андрій Назаренко. Така ситуація склалася через те, що в дитбудинку дитина має всі умови для життя, а після інтернату залишається сам на сам з реальним світом.
Нещодавно у фонді розпочали тренінги для сиріт “На порозі самостійного життя”. Проводять їх щовесни вже п’ять років поспіль. Кожен дорослий, розповідають волонтери, може допомогти дитині з дитбудинку вибрати правильний шлях у житті.
Важливі маленькі кроки
Андрій з власного досвіду знає, як важко після інтернату, та йому все ж пощастило більше, ніж його однокласникам. В Андрія є прийомна сім’я. Ще підлітком він познайомився з американською родиною, яка підтримала його та його ідеї. В Тернополі Андрій заснував благодійний фонд “Майбутнє сиріт” і разом з такими ж волонтерами допомагає сиротам адаптуватися до реалій за стінами інтернату.
– Ми помічаємо дуже велику різницю між випускниками інтернатів попередніх років і тими, які взяли участь у нашій програмі, – розповідає Андрій. – Багато старших сиріт, на жаль, так і не знайшли себе. Роками перебуваючи в інтернаті, діти звикають до безкоштовних послуг. Система інтернатних закладів не готує до самостійного життя після виходу зі школи.
Через ізольованість від зовнішнього світу вихованцям інтернатів у майбутньому складно будувати відносини з іншими людьми. Такі заняття, кажуть волонтери, мала б проводити держава, але оскільки цього немає – взялася громадськість.
– Ми вчимо дітей, як спілкуватися, розповідаємо про культуру стосунків, про важливість освіти та її вплив на майбутню професією, – каже волонтер фонду, психолог Ірина Вакалюк. – Також значну увагу приділяємо побуту й кулінарії, адже діти не вміють навіть макарони зварити чи приготувати собі чай. Звикають, що він має бути постійно солодкий і не задумуються, що туди потрібно покласти цукор.
Як одна людина може змінити життя сироти
Заняття з дітьми проводять у ресурсному центрі фонду, куди їх привозять з інтернатів. Психологи, фінансові експерти, представники громадських організацій розповідають, як налаштувати себе на досягнення бажаних цілей у житті, як боротися з лінню. Окрім того, до програми залучені дорослі вихованці інтернатів, які діляться власним досвідом. Саме під час таких занять діти часто вперше торкаються грошей, вчаться планувати бюджет, витрачати й економити.
Цього року в проекті беруть участь 28 учнів випускнх класів з інтернатів області. Всього за п’ять років, кажуть у фонді, навчання пройшли 120 дітей. Вони 60 разів самостійно готували їжу, 30 разів здійснювали покупки в супермаркетах і магазинах за реальні кошти і вчилися самостійно розпоряджатися ними, 60 разів відвідали місцеві кафе. Начебто прості та звичні речі змінюють життя сиріт, кажуть волонтери.
Окрім того, фонд впроваджує на Тернопіллі проект “Наставництво”. Восени цього року в Україні прийняли закон, який дозволяє кожному українцю стати другом і наставником для сироти.
Сьогодні в інтернатах Тернопільської області перебувають 115 сиріт. Навіть одна людина може змінити життя кожного із них.
