Тернопільський студент колекціонує красу та емоції людей

Тернопільський студент колекціонує красу та емоції людей

vol-1

Володимиру Волянюку цікаві люди – їхні емоції та психологія. Сутність людини, вважає він, можна побачити на чорно-білих світлинах. Тому з допомогою фотоапарата тернополянин ловить чарівні миті життя та розгадує таємниці емоцій. В об’єктив хлопця потрапляють і зовсім незнайомі йому люди, але він уміє побачити, чи є вони щирими насправді.

vol-8

 

Володимир навчається у Тернопільському педагогічному університеті, а весь вільний час присвячує своєму захопленню. Він мріяв про власний фотоапарат ще з дитинства, але займатись улюбленою справою почав лише півтора року тому.

– Ще в школі мій вчитель англійської мови завжди із собою носив крутий фотоапарат. Я ще тобі захотів мати саме такий, – згадує він.

vol-7

Як зізнається Володимир, його першою “робочою машиною” була проста й дешева “мильничка”. На кращий фотоапарат не вистачало грошей. Просити необхідну суму в батьків він не хотів, вирішив, що назбирає сам. За літо зібрав потрібну суму й купив омріяну техніку.

vol-6

На професійні навчання Володимир не ходив, але велике бажання зробило своє. Він тільки робить перші кроки в світі фотографії, проте друзі і знайомі вже по достоїнству оцінили його майстерність.

vol-5

Хлопець починав із кольорових фото. Але з часом захопився чорно-білими світлинами, які нікого не залишають байдужими.

– На таких фото краще видно нашу сутність, без зайвих контрастів і “бліків”. На чорно-білих світлинах я бачу істину. Бачу людину, не заховану за вуаллю примарних кольорів і масок. Бачу правду, красу, глибину.

vol-4

У хлопця вже назбиралася ціла колекція чорно-білих світлин. Переважно Володимир займається портретними роботами. Найчастіше у його об’єктив потрапляють випадкові люди, які прогулюються вуличками, або діти на різних концертах чи святах.

vol-3

Часто вечори хлопця проходять за комп’ютером, під час перегляду  фотографій. Світлини, каже він, це своєрідна машина часу, адже вони переносять нас у минуле й допомагають згадати найдрібніші деталі.

– Фото для мене – це мить, яка допомагає згадати щось сумне чи радісне із життя, – каже він.

vol-2

У  колекції Володимира є багато емоцій: радість, сум, захоплення, страх і подив. Проте найбільше його надихають щирі усмішки. Тому найлегше фотографувати дітей, які по-справжньому показують свої почуття, впевнений студент.

На його думку, випадковість – запорука хорошого моменту зафіксованого на фото. Коли людина переходить кудись, вдивляється, не думає про камеру. Змусити людину відкритись і бути щирою неможливо. Вона сама має захотіти бути відвертою з камерою.

Хлопець каже, що найкраще братися до роботи з натхненням, адже без нього нічого не вдасться. Саму ж фотографію Володимир порівнює з живописом. Аби створити гарне полотно, треба вміти знайти щось особливе у буденному світі. Так само і з фото. Аби зробити вдалі кадри, не потрібно багато теорій і навчань. Головне – відчувати світ і творити від душі.

Катерина ПОЛІВЧАК.

 

Автор




Схожі публікації

1 коментар

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *