Підібрати ім’я новонародженому маляті – справа непроста. Адже ім’я людини тісно переплетене з її долею. На вибір імені дитини впливають традиції родини і модні тенденції, національні і релігійні погляди, уподобання батьків і навіть пора року, коли народилася дитина. Статтею 28 Цивільного кодексу України встановлено, що ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
При визначенні прізвища, імені та по батькові дитини є ряд важливих правових моментів.
Стаття 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визнає за дитиною право на ім’я.
Вибір імені дитини здійснюється за взаємною згодою батьків.
Так, згідно зі статтею 146 Сімейного кодексу України, якщо батьки дитини перебувають у шлюбі, ім’я дитини визначається за згодою батьків.
Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини.
При державній реєстрації народження іншою особою власне ім’я дитини присвоюється за її вказівкою.
При державній реєстрації народження дитині може бути присвоєно не більше двох власних імен.
Однак, кількість імен не обмежується у тих випадках, коли мати і (або) батько дитини належать до національних меншин і порядок присвоєння імені є звичаєм конкретної з них.
У разі відсутності при державній реєстрації народження згоди батьків щодо присвоєння дитині власного імені спір вирішується органами опіки й піклування або судом.
Відповідно до статті 145 Сімейного кодексу України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.
Якщо батьки мають спільне прізвище, то це прізвище присвоюється і дітям.
Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.
Враховуючи те, що статтею 144 Сімейного кодексу України передбачено можливість проведення державної реєстрації народження дитини за заявою інших осіб, якщо цього не можуть зробити батьки дитини, чинним законодавством врегульовано порядок зміни прізвища або власного імені дитини в актовому записі про її народження у зв’язку з тим, що при державній реєстрації народження дитині присвоєно прізвище або власне ім’я без урахування побажань обох або одного з батьків. Такі заяви приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану не пізніше одного року з дня народження дитини.
Крім того, заяви про зміну власного імені дитини, у зв’язку з тим, що вона фактично має власне ім’я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження, приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану до досягнення нею чотирнадцятирічного віку.
При досягненні чотирнадцяти років особа має право змінити своє прізвище або власне ім’я за згодою батьків або одного з них у разі якщо другий з батьків помер, визнаний безвісти відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері.
У разі, якщо над особою, яка досягла чотирнадцяти років, встановлено піклування, зміна прізвища або власного імені такої особи здійснюється за згодою піклувальника.
Складовим елементом імені фізичної особи є по-батькові.
Статтею 147 Сімейного кодексу України визначено, що власне ім’я особи, записаної батьком дитини, автоматично визначає по-батькові дитини.
Якщо ім’я батька є подвійним, то по-батькові дитини може бути записано відповідно до одного з цих імен.
По-батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.
Відповідно до статті 148 Сімейного кодексу України, прізвище дитині може бути змінено її батьками у разі : зміни прізвища обома батьками, за умови, що дитина не досягла 7 років; зміни прізвища обома батьками, за умови згоди дитини, якщо вона досягла 7-річного віку; зміни прізвища одного з батьків, за умови спільної згоди батьків та дитини, якщо вона досягла 7-річного віку; за заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісти відсутнім, дитині, яка не досягла 14 років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків; заперечення одного з батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
Зміна імені мождива при наявності інших підстав, до таких яких можна віднести: скасування рішення суду про визнання батьківства, якщо прізвище дитини було змінене, у зв’язку з визнанням батьківства; за наявності заяви матері та батька дитини про визнання батьківства, якщо актовий запис було складено, відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України; за рішенням суду про усиновлення.
Прізвище дитини, яка досягла семи років має змінюватись тільки при наявності згоди дитини. Це положення є проявом права дитини на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто. Згода дитини на зміну її прізвища відповідає закріпленому у статті 8 Конвенції про права дитини її праву на збереження індивідуальності, яка включає громадянство, ім’я та сімейні обов’язки.
Крім того, слід мати на увазі, що з питань зміни прізвища думка дитини є вирішальною. Батьки не мають права в разі виникнення суперечки між ними та дитиною звернутися для вирішення конфлікту до органу опіки та піклування чи до суду. При відсутності на це згоди дитини батьки не мають права змінити її прізвище, оскільки у іншому випадку буде порушено право дитини на її індивідуальність. Тільки суду надано право постановити рішення всупереч думці дитини, і тільки у тому разі, якщо цього вимагають інтереси дитини, що закріплено нормами частини 3 статті 171 Сімейного кодексу України).
Спір між батьками щодо зміни прізвища дитини може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення зацікавлена особа не з’явилася за захистом своїх прав та інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 Сімейного кодексу України. Звернення за захистом до органів опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. Таким чином, якщо один з батьків звернувся до органів опіки та піклування для отримання дозволу на зміну прізвища дитини, в разі не згоди його з рішенням цього органу, або не виконання іншим з батьків цього рішення тощо, він може звернутися до суду. Крім того, той з батьків, хто бажає змінити прізвище дитини, може безпосередньо звернутися до суду, не звертаючись до органів опіки та піклування.
Припинення шлюбу між батьками не тягне зміну прізвища дітей. Проте, якщо той з батьків, у якого дитина залишилася проживати після припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, змінив своє прізвище, він має право змінити і прізвище дитини. При цьому необхідно враховувати і наявність згоди іншого з батьків, оскільки припинення шлюбу або визнання його недійсним не впливає на обсяг прав батьків.
Водночас слід пам’ятати, що особисте ім’я – це не тільки юридично зафіксоване слово, за допомогою якого здійснюється індивідуалізація особи. Особисте ім’я – це «оберіг», супутник життя людини. Нехайкожна дитина одержить своє власне «правильне» ім’я, і з ним сама будуватиме власну долю.
Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області.
