Уже дев’ятий поспіль Чемпіонат світу з футболу серед українських діаспорних команд відбувся в Ірпені, що на Київщині. Сім аматорських збірних – Канади, Ізраїлю, Угорщини, Румунії та три команди з Польщі – близько півтори сотні футболістів від 18-ти до 60 років – упродовж кількох днів не просто грали у футбол, визначаючи сильнішого.
Передусім, це було живе та щире спілкування між представниками діаспори з країн, у які доля їх свого часу закинула. Причому – спілкування не за допомогою Інтернету чи смартфона через сотні, а то й тисячі, кілометрів один від одного. Розмовляючи, люди дивилися очі в очі, висловлювали свої почуття привітними усмішками, ділилися сокровенним. А ще дякували меценатам, котрі, хоч на невеликий проміжок часу, звели їх в отчому краї, у рідній Україні.
Як завжди серед благодійників – Ліга підприємців Тернопільщини «Українська справа». Фактично ця громадська організація стояла ще біля витоків організації Чемпіонатів світу з футболу серед українських діаспорних команд.
- Місія нашої спілки – єднати українців у всьому світі. А тим паче гуртувати їх тут – на рідній землі, – говорить голова Ліги «Українська справа», відомий тернопільський підприємець і меценат Михайло Ратушняк.
За його словами, започаткування цього, без перебільшення, спортивного фестивалю було б неможливим без ініціативи діаспорних об’єднань, зокрема Міжнародної організації українських громад «Четверта хвиля» з Канади та її повноправного представника, уродженця Кіровоградщини Ігоря Бокія, українських державних, спортивних та підприємницьких організацій.
До речі, Ігор Бокій зараз живе і працює в Торонто. Але в Тернополі, особливо у спортивних колах, його пам’ятають добре. Він був першим місцевим арбітром, який 1998 року встиг відсудити один матч у вищій лізі чемпіонату України з футболу та протягом 10 років представляв нашу область на професійному рівні, а вже у Канаді став ініціатором та організатором чемпіонатів світу з футболу серед українських діаспорних команд, п’ять з яких приймав Тернопіль.
Організація футбольного свята для української діаспори в Ірпені стала для нього першим моральним випробуванням після трагічної події – втрати його однодумця, друга та коханої дружини, віце-президентки Світового конгресу українців та голови Світової федерації українських жіночих організацій Анни Кисіль, яка відійшла у засвіти у листопаді минулого року. І цей іспит Ігор Бокій, як завжди, склав на відмінно, бо переконаний, що кожен приїзд в Україну для діаспорянина – це прояв солідарності та одночасно прояв позитиву. «Адже, якщо ми не будемо приїжджати з культурними, освітянськими, духовними, мистецькими, спортивними заходами в Україну, ми фактично підпишемося у своєму безсиллі. А так ми підтримуємо Україну як державу, націю, землю та народ», – якось акцентував він.
А ще в одному в одному зі своїх інтерв’ю українським журналістам пан Ігор без пафосу зазначив: «Маємо довести всьому світу, що ми – незламна нація».
На цьому ж неодноразово наголошував і Михайло Ратушняк, а заснована ним «Українська справа» постійно підкріплює цю тезу конкретними заходами, спрямованими на гуртування українців у всьому світі. Підпорядковане виконанню цієї почесної місії і багаторічне партнерство Ігоря Бокія і Михайла Ратушняка та дружні стосунки між ними.
А щодо цьогорічного ІХ Чемпіонату світу з футболу серед українських діаспорних команд, то учасники турніру були поділені на дві групи по 4 збірних. За 5 днів вони зіграли 20 матчів. У цьому марафоні перемогла команда українців з Румунії, яка у фіналі обіграла суперників з Ізраїлю у серії пенальті з рахунком 4:3 (в основний час – 0:0). Бронзові медалі виборола команда з Польщі (Варшава) «Імпульс». З рахунком 2:0 вона перемогла своїх співвітчизників – команду «Пульс» (Люблін).
Окрім того, практично підтвердила своє право на розвиток та поширення й інша ініціатива «Четвертої хвилі». Адже паралельно з Чемпіонатом у місті Буча за сприяння міського голови Анатолія Федорука відбулися Перші Всесвітні Діаспорні спортивні ігри «Україніада».
А попереду – нові плани, задуми, які працюватимуть на гуртування українців за кордоном. Адже «нашого цвіту – по всьому світу». І у більшості країн наша діаспора не тільки існує, а й активно розвивається – і духовно, і фізично. Футбол, волейбол, шахи, шашки, великий та настільний теніс, армреслінг, перетягування линви. Це, переважно, те, що діаспоряни культивують у своїх других домівках. То чому б змагання між ними з цих видів спорту не проводити тут – в отчому краї?
Безсумнівно, що до їх організації слід якнайширше залучити і державні органи та спортивні інституції України, які б мали забезпечити їх фінансову підтримку, розробити чіткий алгоритм та створити відповідні умови для, хоча й короткого, але такого обопільно корисного перебування представників діаспори на рідній землі.
Також осторонь такої важливої роботи не повинні залишатися і благодійники та патріотичні об’єднання нашого краю. А запропонований головою Ліги підприємців «Українська справа» Михайлом Ратушняком вислів «Свій до свого по своє» та гасло МОРГ «Четверта хвиля» «Україна нас єднає» доцільно поширити і на нові турніри, і на творчі та спортивні заходи – на зустрічі під українським небом тих, кого доля розкидала по всьому світу.
