Останнім часом у країні знову заговорили про неминуче зростання цін, зокрема й на молоко. Чи дочекаються при цьому селяни підвищення закупівельних цін на цей продукт? За існуючої політики Уряду та активності парламенту – навряд чи.
Ситуацію коментує Богдан ЯЦИКОВСЬКИЙ,
депутат Тернопільської обласної ради.
Адже ще влітку Верховна Рада ухвалила за основу проект закону № 2089 про визначення мінімальних закупівельних цін на молоко другого гатунку на рівні 4 грн. Але проект залишився проектом, а народні обранці зайняті більш важливими на їх думку справами, ніж захистом інтересів селян.
Тож чи варто дивуватися, що з кожним роком все менше селян хочуть утримувати корів. Так, за останні три роки на Тернопіллі поголів’я корів у селян зменшилося на 15%. Загалом статистика показує, що кожне четверте господарство в селі не утримує жодного виду ВРХ. А той, хто все ж тримає худобу, нарікає, що така праця приносить лише збитки.
До прикладу, на Лановеччині жителька села Маневого Олена Іванівна Шевчук розповідала, що її родина тримає п’ять корів. Зусиль докладають дуже багато, щоб доглядати за ними, а доходу ледве вистачає, щоб покрити видатки родини. Варто лише порівняти: молоко нині коштує 3,2 грн. за літру, хліб у середньому – 8 грн., а солярку селяни купують за майже 17 грн. за літру.
За словами жінки, поширеною є практика, коли селян обдурюють посередники, доливаючи в молоко воду, знижуючи його жирність. А це, відповідно, впливає на ціну молока. Ніхто не контролює цей процес, а люди одноосібно нічого змінити не можуть. Адже законодавець не встановив прийнятної мінімальної ціни на молоко, яка б давала можливість людям виживати, а окрім цього, у селян немає альтернативи тим покупцям, які тримають монополію закупівель у селах. Такі умови не залишають вибору. Селяни змушені віддавати молоко тим, хто його купує, за таку ціну, яку покупець пропонує, щоб отримати хоч якісь «живі» гроші.
Чи є вихід із ситуації? Очевидно, що він може бути знайдений за кількох умов. Одна з яких – створення молочних кооперативів на селі, залучення інвестицій. А поки ця перспектива буде напрацьовуватися, наші парламентарі могли б, принаймні, підняти закупівельні ціни на продукцію селян. Підтримати їх не на словах, а на ділі. Саме цього буде добиватись найближчим часом фракція Радикальної партії Тернопільської обласної ради.
