Володимир Гройсман вважає, що середня зарплата в Україні може бути на рівні 1 тисячі євро. При грамотному і якісному управлінні – уточнив глава уряду під час презентації дій Кабміну. І додав, що така зарплата нині в Польщі та Словаччині, тоді як в Україні вона не перевищує 150-170 євро на місяць…
Ну, про 150-170 можна й посперечатися з Володимиром Борисовичем. Оскільки чимало працюючих українців такої зарплати у вічі не бачили. Але спершу про тисячу. Євро. Кожен місяць. Десь я це вже чула… І навіть швиденько пригадала – де, коли і від кого.
Прозвучала ця (міфічна як тоді, так і нині) цифра чотири роки тому, у 2012-му. Під час останньої парламентської виборчої кампанії епохи Януковича. З уст Наталії Королевської, яка тоді прикинулася опозиціонеркою і створила партію «Вперед – Україна!». Роз’їжджаючи регіонами, очільниця нині зниклої партії, обіцяла вже найближчим часом 1000 євро зарплати працюючим і 500 євро пенсії – літнім людям. Ніхто Королевській тоді не повірив і до парламенту її партія не пройшла…
Гройсман, правда, на зарплаті в 1000 євро зупинився. Про пенсії, точніше – їх суттєве зростання, брехати не зважився. Оскільки у травні пенсіонери вже встигли отримати «підвищення» гривень по 50-70. Декому і на цілу сотню пощастило. Зате всіх підряд – і тих, кому світить вдесятеро вища зарплата, і кому в грудні обіцяно на 10 відсотків підняти пенсії, підкосило неймовірне зростання тарифів на газ.
Власне, не зовсім усіх… Є люди, котрі можуть дозволити собі оплачувати не тільки неймовірні тарифи, а все-все-все… Багатьох із них ви знаєте. Тож я сьогодні назву лише одного. Досі рідко згадуваного. Це – Олег Прохоренко, голова правління державної компанії (увага!) «Укргазовидобування». Місячна зарплата якого сягає мільйона гривень. У заступників Прохоренка вона вдвічі нижча – 500 тисяч гривень на кожного. У секретарки взагалі «нікчемні» заробітки – 44 тисячі гривень. Щомісяця.
Правда, оклади у 14 осіб, які належать до керівництва компанії, втричі нижчі. Але до них доплюсовують поважні суми за інтенсивність праці, премії за виробничі досягнення та доплату за допуск до державної таємниці. Схоже, секретарка Прохоренка з її жалюгідними 44-ма тисячами до держтаємниць не допущена?
Ось така державна компанія.
З аморальними, на моє переконання, зарплатами її керівництва та секретарки (водії тут отримують у межах 5 тисяч). Особливо, якщо згадати – а як її забудеш? – війну, вбитих і покалічених на ній, мізерні зарплати і пенсії мільйонів українців, безробіття… І, як наслідок, масові виїзди наших молодих, працездатних, освічених співвітчизників у пошуках роботи за кордон…
Отже, одні гинуть і калічаться в АТО, інші роз’їжджаються по світу… Решта ж з острахом чекають липня – коли тарифи на газ підстрибнуть удвічі. За це маємо дякувати новому уряду і «Укргазовидобуванню». Останнє, між іншим, за майже рік роботи в ньому Прохоренка відчутно кращих результатів не показало. За що ж тоді такі аномально високі зарплати?
– Аби не кортіло брати хабарі, – доступно пояснив народові прем’єр.
І додав: ринкова ціна на газ теж не зі стелі взята. Вона, ота ціна в 6879 гривень за тисячу кубів, «допоможе знищити корупційні схеми та досягти енергетичної незалежності України».
Нічого собі спосіб боротьби з корупцією! А народ тут яким боком? Він що в Україні – найбільший корупціонер? Ні. І не тільки не найбільший. Він, отой вимучений недолугою владою – як теперішньою, так і всіма її попередницями – народ, про корупцію здебільшого від неї ж і чує… А от у боротьбі з цією корупційною епідемією головними чомусь простих українців зробили. І здирають з них сім шкір, хоч насправді й здирати вже нічого…
Нащо ж нам тоді антикорупційний прокурор Назар Холодницький – із чималеньким загоном високооплачуваних і начебто високопрофесійних детективів?
А Національне антикорупційне бюро (НАБУ), очолюване Артемом Ситником, для чого створювалося?
А Національна агенція із запобігання корупції (НАЗК) із ким має боротися – не з корупціонерами хіба?
Осторонь цієї боротьби не повинні залишатися і податкова та митна служби – наскільки переповнені старими і новими кадрами – настільки й бездіяльні. Додаймо до цих «безкомпромісних» борців з корупцією ще й Генпрокуратуру, МВС, парламент і Кабмін.
Боже, яка величезна юрба народу виходить… А корупції чомусь не меншає і не меншає…
Натомість багаті стають ще багатшими, а бідні – ще біднішими. Наразі між ними, отією купою багатіїв і мільйонами бідняків – просто прірва.
То в чому проблема?
Адже Господь дав українцям усе безкоштовно, точніше подарував: найродючіші в світі землі, повноводні ріки, моря і озера… Надра, наповнені вугіллям, газом, нафтою, бурштином і ще багато чим… Гори, вкриті казковими лісами…
То як так сталося, що все це вже прибрала до рук і продовжує прибирати ненаситна корумпована орда – і то зовсім не чужоземна?
Чому за той же дешевий український газ (згідно з Конституцією України надра належать народові) ми повинні платити так дорого?
Чому Волинь і Житомирщина, перериті-перекопані нелегальними добувачами бурштину, нагадують руїну – наче після смертоносної стихії? Там є влада – обласна, районна? Якісь правоохоронні органи? Податківці?
Чому цінну деревину з Карпат десятками і сотнями вагонів уже котрий рік контрабандисти вивозять за кордон – під виглядом дров? Так вивозять, що Карпати вже майже «лисі»… І не тільки Карпати. Перед очима – нахабний пан із Бережан, котрий днями відганяв журналістів від вагонів з цінним буковим кругляком. А їх, цих вагонів, аж 53. Але затримали їх у Ходорові на Львівщині не митники, не прикордонники і не правоохоронці – громадські активісти.
Куди ж дивляться ті, хто мав би це робити в силу своїх службових обов’язків?
Вони що всі зумисне сліпі? Тоді це просто епідемія якась. Включно зі сліпою Фемідою і «сліпими трастами»…
Тетяна САВКІВ.
