На горбку, в центрі села, красується церква Різдва Пресвятої Богородиці, яка збудована ще в 1894 році.
За цих 122 роки змінювалися і влада, і господарі на рідній землі, але наш храм завжди був діючим, бо щирі молитви до Бога оберігали його. Завжди жили в селі люди, які підтримували церкву. Були й такі, що із щирою молитвою ходили до святих місць. Так ми довідалися, що наш односельчанин з сім’ї Печерських ходив на моління до Греції, на гору Афон. Саме він, надивившись там на чудесні храми, чудотворні ікони, всім серцем захотів, щоб подібний образ був і в нашій церкві. І от священик Іван Шафранський склав прохання до Вселенського патріарха, аби ікона була доставлена в наш храм.
Прохання звичайних людей були почуті. І найбільшою святинею нашого храму стала ікона Матері Божої Скоропослушниці, що була доставлена з гори Афон, з Греції, хресним ходом у 1904 році. Від села до села, від міста до міста несли люди на руках образ Матері Божої, і в кожному поселенні щиро молилися, щоб Пречиста Діва стала заступницею і Скоропослушницею. Так протягом 1904 року ікона мандрувала до нашого рідного села. Спочатку образ Матері Божої був принесений до Почаївського Свято-Успенського Собору, де над ним щиро молилися монахи і прочани. А потім через Дзвинячу, Вишнівець, Котюжини, Передмірку ікона наближалася до Борщівки. Щоб зустріти образ Пресвятої Богородиці, з нашого села вийшов хресний хід з процесією на чолі зі священиком Іваном Шафранським. Ікону зустріли біля фігури у сусідній Передмірці.
Старожили згадують, що серед тих, хто брав участь у хресній ході, були Гнатко Бак, Йосип Закидальський, Прокіп Пальчик, Максим Магдич.
З великим благоговінням і душевним хвилюванням ікону Божої Матері доставили до нашого храму, де їй було відведено місце ліворуч від іконостасу.
Люди щиро молилися тоді, і тепер ідуть на поклін до образу Пресвятої Богородиці. А Мати Божа допомогає тим, хто складає молитви до неї. За це ікону в народі називають Скоропослушницею, тобто люди вірять в те, що їхні прохання і подяки швидко знайдуть відгук в серці Матері Божої.
Хоч минуло 111 років, але образ не змінився і не постарів від часу. Фарби і позолота не втратили свого колориту і до сьогодні, що свідчить: чудодійна сила охороняла цю святу ікону від пошкодження протягом багатьох років.
Кожної служби люди ідуть приклонитися до Матері Божої Скоропослушниці, у храмі звучать псалми на прославляння Пресвятої Богородиці.
Наречені під час таїнства шлюбу підходять до ікони з молитвою про покровительство та заступництво над молодою сім’єю. І в цей час велично і неповторно звучать піснеспіви церковного хору, а наречені стоять перед Божою Матір’ю на колінах.
А кожного року, 22 листопада, до нашої церкви з усіх навколишніх і віддалених сіл приходять люди, щоб помолитися до чудодійної ікони, попросити у Матері Божої заступництва. На службу також з’їжджаються священики всієї округи і хресним ходом обносять образ навколо храму. А люди, які особливо потребують допомоги, проходять під іконою. Всі прихожани намагаються принести в цей день дарунок для Матері Божої: вишивані рушники, стрічки, букети квітів… Бо всі хочуть свою маленьку часточку внести для прикраси святого місця.
Антоніна САВРАК, педагог-організатор, вчитель основ християнської етики Борщівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Я. Горошка. Лановецький район.
* * *
Яка Ти гарна,
Радосте моя!
Пренепорочна,
Вибач, що беруся.
Твою красу оспівувати я…
Та чи спинитись? –
Ні, я не спинюся.
Яка ж ти гарна,
Що іще додам?
Мій подив
Не поміститься у слові.
Якщо не ти,
Хто допоможе нам?
Великий Бог!
Діла його чудові.
Яка ж ти гарна,
Квітко чистоти,
Пренепорочна
В зоряній короні,
Коли б не Ти,
О, що, коли б не Ти?
Хто нас згадає
При Господнім троні?!
Яка ж ти гарна,
Матінко моя!
Пренепорочна,
Вибач, що беруся
Твою красу оспівувати я.
Та чи спинюсь?
Ні, я не спинюся.
Яка ж ти гарна,
О Маріє-мати…
* * *
Село моє, моя колиско,
Моя молитво, мій оберіг.
Схилюсь низенько
Тобі до ніг.
За ліс і річку,
Що край села,
За ту дорогу,
Що в світ вела.
Шуміла буря –
І не одна,
Свій келих горя
Спило до дна.
Крізь роки смутку
Ще не було.
Ти рідну віру
Нам зберегло.
Старенька церкво,
В центрі села,
Твій дзвін врочистий
Чую здаля.
Село моє, моя колиско,
Моя молитво, мій оберіг.
Схилюсь низенько
Тобі до ніг.
