На березневому засіданні жіночого клубу «Гармонія», що діє при гендерному центрі Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, було обговорено тему: «Невербальна складова – важливий аспект ефективної комунікації».
Психолог та бізнес-тренер громадської організації «Психологічна майстерня «Джерело» Оксана Бількевич та фахівець МРЦЗ Інна Лісовська роз’яснили, що таке невербальна комунікація, яка її роль у спілкуванні та налагодженні контактів. Вони також розкрили основні секрети проходження успішної співбесіди з роботодавцем.
«Невербальна, тобто несловесна комунікація, – сказала пані Оксана, – це один із засобів спілкування: різні рухи тіла (жести, міміка, пантоміміка), інші засоби зовнішньої несловесної передачі емоційних станів людини. Наприклад, почервоніння, збліднення, зміна ритму дихання тощо, які слугують засобами обміну інформації між людьми. Роль невербальної комунікації надзвичайно велика. Так, австралійський спеціаліст з мови рухів тіла А.Піз у своїх працях стверджував, що за допомогою слів передається лише сім відсотків інформації, зате за допомогою звукових засобів -38 відсотків, міміки, жестів, поз – 55 відсотків».
На заході говорилося і про те, що манера поведінки здатна розкрити характер людини. А міміка й жести можуть відіграти вирішальну роль у тому, яке враження справить на роботодавця особа, що претендує на вакантне місце.
Учасниці засідання долучилися до виконання вправи під назвою «Співбесіда з роботодавцем». Ролі розподілялися так: одна із гостей клубу була умовним претендентом на роботу, інша – роботодавцем, а третя – особою-спостерігачем. Саме спостерігач давав оцінку, як поводяться «претендент» та «роботодавець», які рухи у них домінують, як обіграна ситуація виглядає з боку і чи буде позитивний результат від співбесіди.
Цікаву дискусію спровокувала підбірка фото відомих людей. Оксана Бількевич запропонувала присутнім озвучити власну думку: про що свідчать зафіксовані на фото міміка та жести знаменитостей.
На завершення заходу було озвучено поради-правила, яких варто дотримуватись під час співбесіди задля ефективної невербальної комунікації. Отож: мова тіла видає більше, ніж нам хочеться. У бесіді з роботодавцем важливо не лише те, що ви кажете, але й як це робите: рукостискання, міміка, манера сидіти на стільці й жестикулювати під час размови. Від цих сигналів значною мірою залежить, чи вдасться налаштувати роботодавця позитивно до себе.
Природність – запорука успіху! Прагнення показати себе у якнайкращому світлі, звісно, передбачає певне позування. Але все ж спробуйте поводити себе максимально природньо й не намагайтеся заглушити ті риси характеру, які показують вас як особистість.
Перше враження – вирішальне. Пряма постава важлива, але вона – не синонім скутості. Тут варто застосовувати військову формулу: голову вгору, живіт втягнути, груди розправити. Але в трохи м’якшому варіанті. Не перестарайтеся! Пам’ятайте: пряма постава допоможе вам справити гарне враження у перші хвилини знайомства із співбесідником.
Упевнена в собі людина сидить зручно. Той, хто сидить на краєчку стільця, виказує свою невпевненість, стверджують психологи. Не соромтеся всістися на стільці якнайзручніше, зайнявши всю поверхню сидіння. Тримайте спину рівно, не розвалюйтеся. Руки краще тримати перед собою на столі.
Сигналізуйте згоду та зацікавленість! Не варто сидіти по струнці. Це справляє враження вимушеності. Змінюйте час від часу позу на стільці. Якщо у вас кілька співрозмовників, завжди повертайтеся до того, хто говорить, сигналізуючи, що уважно і з повагою його слухаєте, дивіться співрозмовнику в очі, реагуйте стверджувальними кивками.
Жестів має бути в міру. Жести допоможуть підкреслити те, що ви говорите, виділити найважливіші теми в розмові. Але не варто переборщувати із жестикуляцією: сильно розмахувати руками, скеровувати в бік співрозмовника вказівний палець або перехрещувати руки на грудях не варто. Це може створити загрозливе або відштовхуюче враження.
Позбувайтеся жестів-паразитів. Намагайтеся не використовувати жести, які свідчать про невпевненість, як, приміром, почісування потилиці або носа, хапання за мочку вуха та інші жести-паразити.
Не сидіть із кам’яним обличчям. Міміка людини часом говорить про неї більше, ніж слова. Навіть, якщо ви розповідаєте дуже цікаві речі, ваше кам’яне обличчя може зіпсувати гарне враження і наштовхнути співрозмовника на думку, що ви завчили це напам’ять. Пам’ятайте: живий вираз обличчя важливий не лише, коли ви говорите, але й коли слухаєте. Не забувайте показувати співрозмовнику, що вам цікаво те, про що він говорить.
Дивіться співрозмовнику в очі. Так ви сигналізуєте свою відкритість та інтерес до розмови, а також упевненість у своїх силах. Якщо при розмові ви відводите очі чи навіть опускаєте їх, розглядаючи, наприклад, свої руки на столі, це може бути сприйнято як ознака невпевненості, відсутності інтересу або уваги. Все це, звісно, не на вашу користь.
Посміхайтеся щиро! Зберігати ввічливий вираз обличчя на співбесіді особливо важливо. На жаль, часом ввічливість утотожнюють з незмінно натягнутою посмішкою. Вона неприродна і може викликати зворотний ефект, у той час як природна тепла посмішка створює приємну атмосферу для бесіди та залишає гарне враження про співрозмовника. А це вкрай необхідно тому, хто прагне влаштуватися на роботу.
