…Був погожий по-справжньому святковий день. Після РАГСу молодята, їх рідні та друзі вирішили пройтися парком імені Шевченка, щоб відобразити на фото перші щасливі митті свого подружнього життя. Знайшли гарну місцину поміж крислатих дерев. Але тільки-но ступили на траву, як невідомо звідки з’явився працівник парку. «Не топчіться по газонах!», – сказав категорично і твердо. Марно було переконувати його, що кілька людей, ставши до світлини, не зможуть завдати великої шкоди густому зеленому покривалу.
«Не можна, то й не можна», – похнюпилося молоде подружжя і їх святковий настрій як рукою зняло. Не краще почувалися й гості та родичі…
Цю історію мені розповіла мама молодого. І хоча відтоді минуло майже десять років, гіркий присмак від зіпсованого свята залишився у неї й дотепер.
Та, схоже, часи змінилися і зараз по газонах центрального парку нашого файного міста можна не тільки вештатися, а й топтатися всім, кому не ліньки. Принаймні, до цього тернополян заохочує міська рада, яка прямо чи опосередковано підтримує проведення тут всіляких масових гулянок.
Наприклад, кілька останніх так званих фестивалів з морем спиртного сплюндрували улюблене місце відпочинку тернополян до невпізнання. По кілька днів тут, безпосередньо на трав’яному килимі, стояли намети, у яких торгували пивом та значно міцнішими і не завжди якісними спиртними напоями. Біля них – також на газонах – працівники ресторанів і барів розводили вогнища, смажили шашлики та інші кулінарні шедеври. А трохи осторонь – під кущами і деревами – розвеселі від вжитого пійла чоловіки безсоромно справляли нужду, куди попало «стріляли» недопалками, не потрапляли у смітники використаним разовим посудом.
Зазвичай голосні та ще й з музичним супроводом попоїща «за підтримки міської ради» тривають аж до ранку, не дозволяючи мешканцям прилеглих будинків ні відпочити після минулого робочого тижня, ні виспатися перед початком нового.
До речі, саме така необдумана «підтримка» владою масових заходів, акцентованих на торгівлю алкоголем, суперечить і рішенням міськради, і чинному законодавству України.
Чи, може, хтось з «наметників» перед тим, як наливати ще безвусим юнакам сто грамів або пиво, запитував у них паспорт? Навряд. А як же бути із забороною на торгівлю алкогольними напоями у нічний час та з правилом – не галасувати після 11 години вечора? Уже навіть не кажу про те, що продавати спиртне та розпивати його у місцях масового відпочинку людей – а саме таким місцем є парк – також протиправно.
Можливо я, та ще багато тернополян, яких обурили ці гулянки, чогось не розуміємо? Тож варто, щоб міська рада пояснила нам, тугодумам, чому під час війни в Україні, коли практично кожен масовий захід, навіть суто розважальний, має бути патріотичним та благодійним, у Тернополі підтримують зовсім інші сценарії велелюдних гулянь.
«А при чім тут трава?» – запитаєте. За великим рахунком – ні при чому. Просто нині у парку імені Шевченка газони виглядають, як після нашестя орди. Щоправда, місцевої…
