На свято Вознесіння Господнього у нашому місті вдруге відбувся «Лемківський кермеш»
– Це храмовий празник нашої церкви, – розповідає настоятель храму отець Василь Шафран. – На кермеш приїздять лемки із різних куточків, щоб розділити радість нашої парафії, разом і повеселитися, і згадати минулі часи.
«Лемківський кермеш» – це не просто храмовий празник. Це свято пам’яті, єднання, зворушливих спогадів та історій. Потрохи відходять у вічність ті, хто народився на Лемківщині, але їх історії залишаються у наших серцях як пересторога, як пам’ять, як частинка життя нашої країни.
Спогади бабусь і дідусів живуть у серцях їхніх онуків. Вікторія Дець – учасниця колективу “Ґречні фраїрки” з Монастириськ, поділилася неймовірною історією своєї родини. Її прабабуся була полькою, а прадідусь українцем. Вона могла залишитися в Польщі, однак поїхала за своїм коханим. У переповненому товарному вагоні народила донечку, якій дала ім’я Євгенія. Завинуте у нічну сорочку немовля раптом зникло посеред натовпу. Перелякана мати кинулась на пошуки та дивом знайшла свою доню, на руках чужої жінки. Прохала віддати, але та просила залишити її, адже сама не могла мати дітей. «В мене вона буде нагодована, в добрі рости, а там, де ти їдеш, загине», благала викрадачка. Але молода жінка сказала: “Там, де я помру, там і мої діти будуть”. І таки забрала своє новонароджене дитя…
Святкування «Лемківського кермешу». складалося з двох частин – святої Літургії та фольклорно-мистецького дійства. На подвір’ї біля церкви майстри малювали писанки, різьб’ярі презентували свої роботи, а творчі колективи виконували лемківські пісні. Серед гостей свята – фольклорний ансамбль “Ґречні фраїрки”, хор “Яворина”, лемківські музики.
– Це чудове свято, яке об’єднує нас усіх у велику родину, – зазначила лемкиня, відомий фітотерапевт Марія Тройчак. – Сьогодні усі ми дуже радіємо, що нам разом вдалося звести такий чудовий храм, який став місцем, де ми молимося, відзначаємо свята, ділимося спогадами і плекаємо нашу культуру.
