Кволого кількамісячного бузька батьки покинули у гнізді. Птахи вирушили у вирій, а от їх дитя не змужніло до осені і не змогло злетіти. Пернатого чекала смерть від голоду і холоду. Та люди не залишили його у біді. Лелече гніздо на подвір’ї родини Боднарів. Пан Ігор пригадує, сімейна драма відбувалася у них на очах. Батькам нелегко було залишати малечу у гнізді. Кілька разів поверталися за ним – та дитя так і не змогло злетіти.
Кілька днів пташа сиділо у гнізді і тужило за рідними. Щоб врятувати його селяни організували справжню операцію.
Не побоявся ризикнути сусід подружжя Ярослав Вербицький. Зв’язав дві драбини, піднявся на 14-метрову висоту та зніс пернатого додолу. Коли спускався, впав та, на щастя, зачепився за гілку. Переконаний, робив добру справу, тому не покалічився.
Назвали малечу Журавкою. Нові господарі ловлять для птаха рибу та жаб.
«Пташеня сумує за батьками, потроху звикає до нової обстановки, – розповідає Ігор Боднар. – Ми його годуємо домашньою їжею. А ще він охоче смакує сиром і рибою».
Лелеча стало справжнім улюбленцем родини. На подвір’ї подружилося із домашніми тваринами, а онуки подружжя навчають його літати.
«Потрібно допомагати одне одному, – переконаний пан Ігор. – І не важливо чи то людина, чи птаха. Не можна нікого залишати у біді».
