У Європі триває війна між двома найбільшими сухопутними регулярними арміями на континенті.
Більше 10 тис. солдатів і мирних жителів вже загинули у війні на сході України. Це статична окопна війна українських військ проти об’єднаних сил проросійських сепаратистів і російської регулярної армії.
Роль США в конфлікті обмежується лише тренуванням українських військових на Заході країни, за 800 кілометрів від лінії фронту. Також організовують консультації. Штати надали Україні нелетальну військову техніку, включаючи Хаммери, безпілотники, контрбатарейні мобільні радіолокаційні станції.
Але Україна хоче від Вашингтона зенітних ракет і протитанкового озброєння, щоб зупинити російське вторгнення.
Зараз Україна має другу за величиною армію в Європі після Росії. За дворічний експрес-курс відновлення армії Україна збільшила її з 150 тис. до 250 тис. військовослужбовців. Франція має приблизно 209 тис. активного війська, Німеччина – близько 177 тис. , Іспанія – 133 тис., Польща – 101,5 тис., Великобританія — 153,6 тис.
Україна також збільшила оборонний бюджет близько до $6 млрд – приблизно 5% від валового внутрішнього продукту країни. Військові витрати планують збільшувати приблизно на 10% щорічно.
Населення Росії втричі більше, ніж України. А ВВП вдесятеро перевищує український. У неї 800 тисяч активного війська і 2 мільйони в запасі. Оборонний бюджет 2015 року становив близько $65 млрд. Це вдесятеро більше, ніж в України.
Річний бюджет Міноборони України — крихта у військовій обороні Заходу (Франція – $36 млрд, Німеччина – близько $37 млрд і Великобританія – близько $65 млрд).
Але Україна стає військово потужнішою в розмірах армії і кількості військової техніки. Має понад 2800 танків.
У Франції – 423 , у Великобританії – 407 і 408 – в Німеччині. Український Арсенал налічує 625 реактивних систем порівняно з 44 у Франції, 42 у Великобританії і 50 Німеччини.
Однак, зберігаючи чисельну перевагу над іншими європейськими країнами у військовому плані, Україна потребує військової модернізації. Багато чого з українського арсеналу ще з часів “холодної війни”.
Гонка озброєнь
Східна Європа стрімко мілітаризується.
Згідно зі звітами українських військових, об’єднані російські сепаратистські сили на Донбасі мають близько 700 танків, 1,2 тис. одиниць бронетехніки, 1 тис. одиниць артилерії, 300 реактивних систем залпового вогню.
Так, кількість цієї техніки в ЛНР та ДНР більша, ніж у збройних сил Франції, Німеччини, Італії, Іспанії та Сполученого Королівства. Серед країн ЄС лише Польща має більше танків, ніж сепаратисти в Донбасі.
За даними українських військових, а також звітів цивільних розвідувальних компаній, на Донбасі зараз від 1,5 тис. до 5 тис. російських солдатів. У тандемі із сепаратистами – це близько 40 тис. Росія також розгорнула 55-тисячне військо поблизу українського кордону. Близько 45 тис. російських військових – на території окупованого Криму.
З 2010 року на 80% збільшилися військові витрати Росії. Вона приблизно на півдорозі до реалізації 10-річної модернізації. З 2010 до 2020 року на проект військового капітального ремонту Кремль планує витратити 19 трлн руб. – приблизно $647 млрд.
Попри економічне падіння, Росія все ще на шляху до досягнення цьогоріч 17,5 із запланованих 19 трлн руб. на капітальний ремонт.
Російські військові авантюри в Україні відгукнулись і в інших пострадянських країнах – Латвії, Литві та Естонії. Всі – члени НАТО. У 2020 році сукупні оборонні бюджети цих країн мають зрости на 226% порівняно з 2005 роком. З $930 млн до $2,1 млрд.
Стандарти НАТО
Українські збройні сили зараз у процесі капітального ремонту, щоб відповідати стандартами НАТО до 2020 року.
У 2015 році Міністерство оборони України запустило спеціальний відділ реформ.
20 травня цьогоріч президент України Петро Порошенко підписав закон про всеохопний план військової реформи – Стратегічний оборонний бюлетень.
Документ закликає до повної реконструкції військової доктрини для досягнення “критеріїв, необхідних для повноправного членства в НАТО”. Він також виділяє Росію як загрозу № 1 національній безпеці держави.
Багато українських солдатів і політиків говорять, що нинішній конфлікт — це боротьба за незалежність України від Москви. “Це не тільки державно-політичне розлучення, як це було в 1991 році. Це ментальний, психологічний розрив українців і росіян”, – говорить історик Сергій Плохій, професор Гарвардського університету.
