Вітчизняні урядовці й політики взяли за моду економити на бідних українцях. У результаті, бідних перетворюють майже на жебраків, а середняків – на бідняків. А під час телешоу традиційно співчувають пересічним громадянам і дають поради, як виживати.
На жаль, «крокодилячі сльози» багатих «слуг народу» збіднілі українці в гаманці не покладуть.
Якби зараз провести конкурс на кшталт, хто із політиків є розчаруванням року, то одне із чільних місць, ймовірно, дісталося б Арсенію Петровичу.
«Свій» хлопець?
Під час виборів про Яценюка казали приблизно таке: «Свій хлопець. Економіку знає. На Майдані був. Таких треба у новій владі».
Арсенію Петровичу дісталася поважна державна посада. Думай, працюй, реформуй… І бурхливу «діяльність» та реформаторський хист прем’єра відчув майже кожен українець. Щоправда, «дякую» мало хто скаже. Адже за межею бідності вже опинилося більше 80 відсотків громадян. Таку інформацію озвучили в ООН. За стандартами цієї організації, якщо людина витрачає на проживання й харчування менше п’яти доларів на день, а на місяць – менше 150 «зелених», вона живе за порогом бідності. Тобто, в Україні, за курсом Нацбанку, мінімальна зарплата повинна складати приблизно 3750 гривень, наголошує нардеп Андрій Шипко.
Якщо в африканських країнах поріг бідності – 1,25 долара на день, то у нашій державі щоденний прожитковий мінімум – півтора долара. Тож, Арсенію Петровичу, Україні до Африки залишилося… 0,25 цента.
Прожитковий мінімум – це не лише харчування, а й проїзд у транспорті, побутові послуги, комунальні, одяг та інше. Чомусь у нас не враховують у прожитковому мінімумі медичні послуги й освіту. Українці ж хворіють набагато частіше, ніж, скажімо, європейці. «Якщо проаналізувати ці фактори, можна зрозуміти: українці, здебільшого, знаходяться за порогом абсолютної бідності», – каже Андрій Шипко.
У свою чергу дієтолог Галина Анохіна зазначає: бідність не дозволяє людям повноцінно харчуватися. Раціон – незбалансований. Люди споживають багато хліба, картоплі, а продуктів тваринного походження – мало. «Наше населення давно знаходиться у стані прихованого голоду. Через це можемо втратити підлітків і дітей. Помилки, допущені у дітей до 14-16 років, не можна виправити у майбутньому жодним добрим харчуванням», – застерігає дієтолог.
Для подолання проблеми, кажуть експерти, держава має затвердити поняття «межа бідності» та встановити поріг неоподаткування на рівні п’яти доларів на день на кожного члена сім’ї. І, звісно, переглянути тарифи на комуналку. Проте держава йти на поступки громадянам не бажає. Тарифи на газ, для прикладу, не можуть бути переглянуті у бік зниження, категорично заявив міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин. Хоча сам раніше казав, що середня ціна «голубого палива» для населення складає 4,5 тисячі гривень за тисячу кубів. Чому ж так різко змінив думку? А Яценюк у 2013 році жорстко критикував уряд Азарова за його наміри підвищити ціни на газ. Тоді нинішній глава Кабміну запропонував своєму «папєрєдніку» розповісти правду населенню про те, що українці повинні отримувати газ власного видобутку, вартість якого уп’ятеро менша за імпортний. Однак цьогоріч Арсеній Петрович заявив: пора платити реальну ринкову ціну за енергоресурси України й підняти тарифи для населення до ринкового рівня. І байдуже, яким чином люди мають викручуватися з соціально-економічної халепи. Зарплати ж не зростають.
Експерти також пропонують знизити податок на ввезення і реалізацію продуктів із 20 до 7 відсотків. Якби ж то! Податки в Україні можуть зрости. Через борги. Видання «The Economist» пише: лише підвищення податків та скорочення державних видатків дозволить Україні обслуговувати свій зовнішній борг. А боргів уряди набрали ого-го скільки. Україна й далі продовжує позичати, а уряд – скорочувати витрати у таких чутливих сферах, як пенсійне забезпечення, освіта, охорона здоров’я. Крім того, шалені гроші витрясає з казни війна. За словами прем’єра, кожен день військових дій коштує Україні від 5 до 7 мільйонів доларів.
Тихою сапкою…
Після Ризького саміту, замість України, ЄС скасовує візи для острівних держав. Євросоюз підписав угоду про короткостроковий безвізовий режим з сімома країнами: Вануату, Сент-Люсія, Домініка, Гренада, Сент-Вінсент і Гренадіни, Тринідад і Тобаго й Самоа. Як повідомляє сайт «Європейської ради», підписана угода надасть безвізовий режим громадянам згаданих країн для поїздок в ЄС на термін до 90 днів протягом 180 днів. «Домовленості будуть стимулювати міжнародні контакти, розвиток туризму та бізнесу між ЄС і цими країнами», – ідеться в повідомленні.
Трішки про щасливчиків. Вануату не голосувала, коли в ООН приймали резолюцію на підтримку України після анексії Криму. Раніше ця острівна держава прославилась тим, що в 2011 році за «гуманітарну допомогу» з Москви визнала незалежність Абхазії, але потім передумала. Вануату називають союзником Кремля.
Домініка. ВВП на душу населення не високий. Країна користується позиками МВФ. Надає іноземним компаніям статус, завдяки якому вони не обкладаються податками. Багато інтернет-фірм використовують Домініку саме з цієї причини.
Гренада надає офшорні фінансові послуги.
Економіка Сент-Люсії базується на туризмі та офшорному бізнесі.
Молодь Самоа у пошуках роботи й кращого життя виїжджає за кордон. Масова еміграція пояснюється відсталістю економіки, яка традиційно залежить від гуманітарної допомоги.
Сент-Вінсент і Гренадіни – важливий офшорний фінансовий центр, що привертає банки податковими пільгами. В країні високе безробіття, у зв’язку з чим економічно активне населення мігрує в інші регіони Карибського регіону, а також до Європи.
Високий рівень еміграції також у Тринідад і Тобаго. Крім того, за інформацією «Freedom House», в країні процвітає злочинність, дискримінація жінок, міжетнічні зіткнення, теракти, корупція в судовій системі. Й досі не скасовано смертної кари.
Європа діє «тихою сапкою». Деяким країнам відкриває двері без розрекламованих самітів і обіцянок. А Україна роками виконує «домашні завдання» та інші вимоги Брюсселя. Хіба ми гірші за Вануату, Самоа, Тринідад і Тобаго? Чи то наша дипломатія і влада щось роблять не правильно? Стосовно ж «домашнього завдання», то його виконують українські бійці на передовій на Донбасі, аби «русскій мір» не звалився на голови європейців.
Ольга ЧОРНА.
