Українська економіка виглядала б ще жалюгідніше, якби її не «підживлювали» заробітчани. Адже закордонні інвестори нас оминають. І не лише через війну на Сході. Рейдерство, податковий і політичний безлади, корупція стали своєрідним вироком для розвитку позитивних економічних процесів.
Заробітчани – основні інвестори
Основними інвесторами України стали гастарбайтери. Тому, фактично, владі немає сенсу стримувати заробітчанські потоки, які прямують на Захід і в Росію. Щоправда, чиновники роками повторюють: українців слід повертати з чужини, аби вони працювали вдома. Але… По-перше, тут нема роботи. По-друге, якщо людина отримує за кордоном у середньому «скромних» 700-800 євро, чи 1000 доларів, то вона вже не працюватиме в Україні за дві-три тисячі гривень, а, тим паче, за мінімалку.
Внесок заробітчан у ВВП країни, за дослідженням видання «Сьогодні», за 20 років зріс у 645 разів і сягнув 6,45 відсотка. А офіційні перекази з-за кордону з початку цього року, за даними Нацбанку, склали 3,7 мільярда гривень. Це – у кілька разів більше, ніж всі зарубіжні інвестори вклали в українську економіку за аналогічний період.
Насправді ж, вливання заробітчан у вітчизняну економіку значно більші, оскільки майже 40 відсотків переказів надходять в Україну неофіційно.
Слід зазначити: у різних країнах світу працюють від шести до восьми мільйонів наших співвітчизників. За словами експерта Тетяни Пашкіної, переважна більшість українських заробітчан виконують сезонні роботи. Майже половина – у Польщі.
У Росії, через девальвацію рубля і жорстку політику путінської влади щодо українців, зараз шукають роботу менше наших співгромадян, аніж раніше. Але все-таки до країни-агресора їдуть буровики, зварювальники, авіабудівники, бо там їм платять по дві-три тисячі доларів на місяць.
Чи є життя без МВФ?
У владі нарікають: економіка має проблеми, зокрема, й через те, що Міжнародний валютний фонд відтерміновує позику. У Фонді повідомили: черговий транш, можливо, нададуть восени. Якщо гроші Україна й отримає, то у неповному обсязі.
На третій транш від МВФ спершу в Києві сподівалися у вересні минулого року, потім – у цьогорічному липні. Але грошей не дочекалися. Крім того, досі невідома й сума кредиту. Урядовці розраховують отримати до кінця року два транші на загальну суму 2,7 мільярда доларів.
У НБУ кажуть: з виділенням грошей МВФ зволікає через «технічні питання». Мовляв, не встигли вчасно подати документи на розгляд. Експерти ж дотримуються іншої думки: Україна не впоралася з реформами. Не поборола корупцію. Адже боротьба з корупцією у розумінні вашингтонського офісу МВФ – це не арешти старих корупціонерів, а ліквідація корупційних ям і можливостей для існування корупції у майбутньому, пояснив виконавчий директор фонду Блейзера Олег Устенко.
На МВФ орієнтуються й інші міжнародні донори. Черговий транш автоматично «відчинить вікно» для отримання західних грошей. А це – кредити технічної допомоги від Єврокомісії на 1,2 мільйони євро та єврооблігації від США.
Через затримку з траншем Нацбанк уже був змушений погіршити прогноз обсягу золотовалютних резервів. А це вже восени може спровокувати черговий обвал курсу гривні, попереджають експерти. «Зелений» може підстрибнути аж до 30 гривень.
Чи підозрював перший президент, що його прогнози виявляться ілюзією?
Якби вкрадені чиновниками гроші повернути до державної казни, то Україна змогла б обійтися без позик, за які потрібно платити солідні відсотки. Але халепа… Нажиті «тяжкою» працею мільйони у колишніх і теперішніх чиновників знаходять, проте повернути їх надто складно. Як з офшорів, так і з західних банків.
І знову новина: прокуратура виявила у екс-лідера фракції Партії регіонів Олександра Єфремова 33 мільйони швейцарських франків…
Загалом, як повідомляє «Еспресо.ТВ», за 25 років незалежності чиновники, силовики, представники великого бізнесу вкрали більше одного трильйона доларів. Експерти, щоправда, зазначають: це – «скромні» підрахунки. Грошей, імовірно, привласнили більше.
Не менш цікаве й інше. За роки незалежності у нашій державі приватизували майже 29 тисяч державних підприємств. Але до казни надійшло лише близько 61 мільярда гривень. Якщо «Криворіжсталь» «пішла» за 25 мільярдів (до речі, донині ніхто не знає, куди вони поділись), а «Укртелеком» – за 10 мільярдів, то, виходить, що 28998 підприємств продали за символічні 26 мільярдів гривень. Тобто, у середньому підприємство збували за 896 тисяч. Опісля чимало фабрик і заводів порізали на металобрухт, ціна якого виявилася у 5-6 разів вищою, ніж вартість приватизованого підприємства.
Також всі уряди брали під розвиток економіки зовнішні кредити. Це – десятки мільярдів доларів. У результаті – ні розвитку, ні економіки, ні покращення життя. Бо кредити, за які розраховуються прості українці, банально розкрадали. Значна частина позиченої валюти «пливла» в офшори.
На початках незалежності екс-президент Леонід Кравчук в одному зі своїх перших виступів сказав, що Україна за кілька років буде багатшою за Францію. Очевидно, він мав на увазі виробничий, економічний і військовий потенціал. Не підозрював Леонід Макарович, що його прогнози виявляться ілюзією. Державу розкрадуть. Зрадять. Армію розвалять. Люди збідніють. Зарплата українця буде меншою, ніж платня в Гондурасі, над яким так любили покепкувати. Ще й війна почнеться…
