Кожен український уряд звітував про ріст економіки та реформи. Насправді ж цифри, відсотки, перспективи не такі оптимістичні, як це подавали чиновники. Бо темпи зростання вітчизняної економіки протягом 30 років відстають від загальносвітових у 2,2 раза. А от ціни, безробіття, вартість компослуг, заробітчанство, пенсійний вік та зарплати чиновників справно йдуть вгору.
У 1991 році, після розвалу СРСР, економічний потенціал країни був порівняний з економіками Португалії, Ізраїлю, Польщі та майже у півтора раза перевищував економіку Ірландії. Через три десятиліття згадані країни пішли далеко вперед, зазначив старший аналітик Інституту соціально-економічної трансформації В’ячеслав Черкашин для Zn.ua.
Отже, факти такі: майже половину часу свого існування як незалежної держави – 46% – Україна демонструє за результатами бюджетного року негативне або нульове зростання економіки. Йдеться про 1992-1999 роки, 2009-й, 2014-2015 роки та 2020 рік. Внесок нашої держави у світову економіку за 30 років знизився із 0,0035 до 0,0018%, або на 40%.
І це ще не все. Відповідно до індексу економічної свободи (Index of Economic Freedom), Україна більше п’яти років зберігає малопочесний статус найбільш економічно невільної країни Європи. Через те «кожен четвертий економічно активний українець вже проголосував ногами, будучи залучений у трудову міграцію», наголосив експерт.
Висновок: протягом 30 років в Україні економічне зростання, а в ширшому сенсі й економічна свобода, не були та не є базовим пріоритетом. Тому виникає логічне запитання: за що платники податків годували і годують чиновників, депутатів, урядовців, які так «професійно» довели країну до…
«Якщо Україна не прокинеться, а продовжить йти цією зловісною долиною, ще через 30 років нас гарантовано обійдуть не тільки всі колишні республіки з СРСР, а й більшість країн Африки», – додав В’ячеслав Черкашин.
Чиновники люблять говорити про повернення заробітчан в Україну. Малюють різні проєкти, прожекти… Водночас в Україні зростають податки, ціни. Заявляють, що в майбутньому пенсій платити буде нічим і, взагалі, до пенсії доробиться невеликий відсоток українців. Такі «стимули» точно не повернуть багатьох трудових мігрантів додому. Навпаки, змушують пакувати валізи.
І чого гріха таїти, заробітчанство вигідне багатьом. Це – валюта. Кошти трудових мігрантів фактично «тримають» будівельну галузь. Ресторани, кафе, бари, стоматологія, приватні клініки також добряче підживлюються грошима заробітчан. Під них же й ціни, можна сказати, підлаштовані.
У цій ситуації програє працюючий українець із мінімальною і навіть середньою платнею (про пенсіонерів узагалі мовчу), який все зароблене віддає на харчі, комуналку, ліки… Відкласти грошей неможливо. Ще й жорстка пенсійна реформа нічого доброго не обіцяє. Та й скільки тієї пенсії у переважної більшості українців! Як кіт наплакав…
А скільки говориться про відродження села! Якщо інколи послухати столичних чиновників, то складається враження, що вони села в очі не бачили. Особливого вимираючого. Бо, коли їдуть в якусь область, то їм місцеве керівництво тих нещасних сіл не показує.
А села тим часом тихо вимирають. Порожніють хати, вулиці. Розбудовуються лише ті, що розташовані навколо міст. Там є інфраструктура, можливість знайти роботу. У віддалених селах яка перспектива?
В економіці все взаємозв’язане. У даному випадку йдеться про молокопродукцію – незамінну в меню кожної родини. Її вартість зростає, а якість погіршується.
Збільшення цін на молоко – наслідок вимирання українських сіл. Так, за словами президента групи компаній «Панда» Геннадія Бобова, лише за сім місяців цього року виробництво молока просіло на 6%. Найбільш негативна тенденція в приватних господарствах населення. «Основна причина – вимирання українських сіл і активна трудова міграція в міста або за кордон», – заявив учасник ринку.
Загалом, проблема вимирання сіл матиме дуже значні наслідки для економіки тривалий час. За кожну закриту школу, амбулаторію, дитсадок, наявність яких безпосередньо впливає на кількість працездатного населення, в кінцевому підсумку заплатить споживач в магазині. Україна стає імпортозалежною. Тому слід підтримувати національного виробника. Інакше будуть великі проблеми, заявляють аграрії.
До слова, й надалі дорожчатиме вершкове масло – через невеликі запаси продукту в країні. Як пише «ІнфАгро», скорочення запасів масла викликано зменшенням власного виробництва та низькими об’ємами імпорту продукту.
А ще в Україні спостерігається гострий брак технічних фахівців, інженерів, експертів сфери виробництва, технологів усіх напрямів – від сільського господарства – до хімічної промисловості. І в майбутньому кадровий голод тільки посилиться…
…Високі зарплати і високий професіоналізм – речі різні. Перше в українських урядовців, депутатів, чиновників є. А з другим вічні проблеми. Тому, як казав перший президент незалежної України, «маємо те, що маємо…».
Ольга ЧОРНА.
