Виконавчий напис нотаріуса є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів учасників цивільних правовідносин. Його використання дає змогу у найкоротші строки та з мінімальними затратами задовольнити вимоги кредиторів щодо стягнення безспірної заборгованості, в тому числі шляхом звернення стягнення на майно, або повернути майно з чужого володіння.
Так, виконавчий напис – це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов’язання боржника.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Можливість вчинення виконавчого напису прямо передбачено законом у наступних випадках: при стягненні аліментів за договорами, визначеними статтями 78, 99, 109, 189 Сімейного кодексу України; при зверненні стягнення на заставлене майно, відповідно до статті 20 Закону України «Про заставу»; при зверненні стягнення на предмет іпотеки, відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку»; при стягненні заборгованості по орендній платі, відповідно до частини 6 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; у разі пред’явлення вимоги про повернення предмету лізингу при відмові від договору лізингу або при стягненні з лізингоодержувача простроченої заборгованості, відповідно до частини 2 статті 7, пункту 5 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»; при стягненні заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами, відповідно до статті 8 Закону України «Про обіг векселів в Україні»; при стягненні за диспашею, відповідно до статті 292 Кодексу торговельного мореплавства України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів визначено постановою Кабінету Міністрів України. Цей Перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Згідно статей 87-88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 256/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами, організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.
Обов’язковою умовою для вчинення виконавчого напису є наявність документів, зазначених у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, оскільки саме ці документи підтверджують безспірність заборгованості.
Водночас слід зазначити, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.
Такими документами, в залежності від правочину, можуть бути: документи первинної бухгалтерської документації, оформлені відповідно до норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: платіжні доручення, меморіальні ордери, виписки з рахунків, на які боржник перераховує кошти, розписки, чеки тощо.
Також однією з умов є наявність у стягувача документа, що підтверджує заборгованість (оригінал нотаріально посвідченого договору, опротестований вексель і т. п.).
Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області.
