Щирі розмови по телефону і скайпу, онлайн-богослужіння та віртуальне єднання. Цьогорічний Великдень – особливий, зовсім не схожий на минулорічний. Це свято пронизане тривогою та обмеженнями, але водночас вчить нас цінувати життя, рідних і переконує, що любов та віра живуть, насамперед, у наших серцях і для них не страшні соціальні дистанції. А Господня благодать, як говорив Блаженніший Епіфаній, не має кордонів і діє всюди, адже наш дім – це малий храм Божий. У цей післясвятковий час ми зібрали для вас теплі та зворушливі історії про святкування Великодня-2020.
Освятили паску на полігоні
Військові 44-ї окремої артилерійської бригади святкували Великдень на загальновійськовому полігоні оперативного командування «ЗАХІД», де відбуваються тактико-спеціальні навчання.
-
Ми відзначали Великдень у колі дружньої військової сім’ї, – розповідає Юрій Кульпа, прес-офіцер тернопільської 44 окремої артилерійської бригади. – З часу створення військової частини у 2014 році не раз святкували великі християнські та державні свята, перебуваючи на службі. Адже найважливіший наш обов’язок – це захист нашої держави. Командування військової частини та ЗСУ, волонтери організували святковий стіл із всіма традиційними стравами. Капелан Тернопільських артилеристів отець Володимир Андрухів освятив паски та інші частування для військовиків та привітав усіх з Великоднем. Після сніданку відбулася святкова літургія з усіма дотриманнями правил карантину. Службу транслювали через гучномовці, які облаштовані на кожній вулиці у наметовому містечку. Після обіду для наших артилеристів організували різні конкурси з перетягування каната, армреслінгу, карооке. Військовослужбовці зв’язувалися зі своїми рідними, спілкувалися, вітали одне одного.
Військові зізнаються, щиро сподіваються, що вірус відступить, а ситуація на Сході зміниться і наступні свята вони відзначатимуть із своїми рідними і близькими, а в Україні пануватиме мир і спокій. Сьогодні ж тернопільські артилеристи відпрацьовують свої вміння, аби дати гідну відсіч ворогу.
-
Особливу увагу під час тактичних навчань приділяємо маскуванню позицій від «ворога», який використовує безпілотні літальні апарати, а також протидії диверсійно-розвідувальним групам супротивника, – додає Юрій Кульпа. – Загалом завдяки польовим виходам артилерійських підрозділів кожен, від солдата до командира, покращує свої професійні навички.
Гаївки водили на подвір’ї і в саду
На Великдень у селах і містах у минулі роки було гамірно і весело. Діти водили гаївки, грали у різні ігри, на обливаний понеділок поливали одне одного. На жаль, цьогоріч все змінилося. Але жителі Тернопільщини знайшли вихід і влаштували забави на власних подвір’ях.
Музикант Миколи Підколодний поділився відео, де вони родиною у Копичинцях Гусятинського району на Великдень водять гаївки. Зізнається, вийшло все спонтанно. Діти дуже хотіли водити гаївки, адже цього року молодь біля церкви не збиралася через карантин. Тож дорослі вирішили підтримати дітей і водити гаївки разом.
-
Найбільший поціновувач гаївок – це моя мама Ірина Михайлівна, — розповідає Микола Підколодний. – Вона ці пісні записала ще у своїх батьків, які їх привезли з Сибіру. Все моє дитинство на свята ми бавились в гаївки! Це такі, як “Ходить бузьок по ручинів”, “Царівна”, “Кривий танець” та багато інших. Ця традиція згуртовує сім’ю, молодь, сусідів, і всіх небайдужих до традицій українського народу. Радію, що цього року традицію продовжили, хоч і лише в колі сім’ї. Але всі були щасливі.
Водили гаївки у саду учасниці тернопільського родинного колективу «Зерно» – родина Гребенюків. За ними у фейсбуці могли наживо стежити всі охочі завдяки прямій трянсляції і не лише почути багато красивих українських гаївок, а й повторяти за ними, адже дівчата дуже детально розповіли, як водити той чи інший танець. Тільки уявіть, їх відеотрансляцію переглянуло 15 тисяч людей.
Великдень з любов’ю до рідного села
У селі Кальне Зборівського району Великдень відзначали затишно і по-домашньому. У місцевому старовинному храмі Воскресіння Христового вивели гучномовці на вулицю, і оскільки святиня розташована на узвишші, то чути літургію було практично на все село.
-
Люди виходили на подвір’я, на городи і разом молилися, хоч і на відстані фізично, але духовно єдналися разом, – зазначає парох храму отець Іван Гавдяк. – Люди виставили кошики біля своїх осель на безпечній відстані один до одного, і у такий спосіб ми їх освятили. Напередодні так робили із лозою.
Отець Іван зізнається, святкування Великодня було дуже незвичне. Хоч минулого року теж було непросто, адже тоді величезні зливи наробили багато біди в селі. Та, зізнається, у той момент люди розуміли, що потрібно об’єднатися і разом працювати, щоб виправити наслідки негоди. А у ситуації з коронавірусом дуже багато невідомості і навіть важко спрогнозувати, коли все закінчиться.
-
Але ми молимося і щиро віримо, що все буде добре, – додає священник. – Дотримуємося карантину разом і зберігаємо спокій у цей непростий час.
Напередодні Великодня поблизу храму встановили красиву фотозону з патріотичним написом «Я люблю Кальне», аби після закінчення карантину тут могли фотографуватися всі охочі жителі та гості села.
-
Я вже давно виношував цю ідею і шукав, хто б міг її втілити, – розповідає отець Іван. – І тут прийшла думка звернутися до дуже доброї і відповідальної сім’ї Ірини та Петра Заторів, які втілили мій задум на 100%.
Місцеві умільці за тиждень виготовили красиву фотозону для рідного Кального.
- Ми з чоловіком любимо творити щось власними руками, – розповідає Ірина. – Тож вирішили у такий непростий час, коли складна ситуація у всьому світі та в нашій країні, виготовити окрасу для рідного села. Робота тривала протягом тижня. Спершу напис спроектували на папері. А далі все перенесли на реальні розміри, вирізали, обробили спеціальним клеєм, відшліфували і покрили спеціальною фарбою.
Ірина та Петро разом з дітьми Єлизаветою і Дмитром вже навіть випробували фотозону і зробили красиві фото. Ірина зізнається, Великдень у їхній родині пройшов дуже спокійно і тепло, у родинному колі і радісно, адже, не зважаючи на карантин, Христос Воскрес!
Свято у сімейному колі
Колектив «Нашого ДНЯ» провів свято вдома, насолоджуючись приємними приготуваннями до свята, власноруч випікаючи паски та малюючи крашанки, зібравшись за святковим столом з найдорожчими людьми і просто радіючи сонцю, ясному небу, ніжному цвіту на гіллі.
Наша редакторка Зіна Кушнірук разом з онукою Златою прикрашала паски, які вона випікає за давнім родинним рецептом.
-
Великдень… Теплий, з любов’ю – у сімейному колі, – ділиться емоціями Зіна Антонівна. – Душевні ниточки тієї любові передаються на відстані найріднішим, найдорожчим, до кого не змогли поїхати через карантин. У молитвах і думках обнімаю маму… І вірю: усе буде добре. Мусить бути добре, коли Златка розмальовує пасочки у світлі весняні кольори. Коли малює смайлик-сонечко.
Тож, любі наші читачі, щиро зичимо вам віри, оптимізму, витримки, любові. Бережіть себе! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Юля ТОМЧИШИН.
