Війна на Донбасі нагадала конфлікт у Сьєрра-Леоне, каже іноземець
Осману Кумара – 21 рік і він грає на трубі в центрі Тернополі, щоб зібрати гроші для українських солдатів. Мелодії українських пісень у його виконанні звучать дуже чисто, а знає їх Осман майже три десятки. Виріс він у Західній Африці – у невеликій державі Сьєрра-Леоне, де протягом одинадцяти років не вщухали воєнні конфлікти.
Військові дії тривали тут з 1991 по 2002 роки. Після бойових операцій в країні не раз змінювався уряд і на її територію вводили військові сили інших держав. Час від часу тут з’являлися угрупування повстанців.
– У моїй країні є проблеми, багато людей померли, – розповідає Осман. – Нам допомагали волонтери зі всього світу, а я зараз можу допомогти Україні.
Африканець навчається у Тернопільському національному економічному університеті. Розповідає: шукав інформацію в інтернеті про освіту для іноземців за кордоном і натрапив на український навчальний заклад.
До Тернополя Осман приїхав у грудні минулого року і став очевидцем трагічних подій, які переживала в той час Україна. Розгін студентів, сутички на Майдані, розстріли мітингарів, а врешті – військові дії і тисячі смертей на Сході. Ситуація в Україні, каже Осман, нагадала йому конфлікт на його Батьківщині.
– Спершу я навіть казав друзям в університеті, що можу їхати на Схід, аби допомагати Україні. Вони відповідали: ти подумай добре, – згадує африканець. – Я чорний і не можу підтримати вашу країну так, але можу збирати гроші.
В Україні хлопець вивчає комп’ютерні науки на відділенні для студентів-іноземців. За цей час почав розмовляти українською. Екзотичний африканець, який часто усміхається і охоче розповідає про себе, швидко знайшов приятелів серед місцевих студентів. А недавно з трьома друзями об’єдналися у музичний гурт і з допомогою вуличних концертів збирають гроші для українських військових на Сході.
Андрій Аркуша, студент тернопільського музичного училища, грає разом із Османом. Він – контрабасист. Хлопець розповідає: коли перехожі бачать, що на українську армію збирає іноземець, то допомагають більш охоче.
– Люди дають гроші, бо для них дивно, що іноземець підтримує нашу армію, – каже контрабасист. – Причому іноземець, який живе в далекій державі, та ще й бідній, і збирає кошти для України.
Незвичний для Тернополя квартет нині можна почути ледь не щовечора в центрі міста. Дзвінке звучання труби гармонійно поєднується з мелодіями контрабасу, акордеону та барабана. Навколо хлопців збирається кілька десятків людей, хтось не втримується і йде у танець.
– Чудово грають, а тим більше на благо армії, я тільки за те, – каже тернополянин Олег, маленька донька якого залишає гроші для допомоги армії.
Кошти, зібрані під час виступів, хлопці віддають місцевим волонтерам, які допомагають бійцям АТО. Для себе, кажуть, залишають стільки, щоб вистачало на ремонт інструментів, коли виникає така потреба.
– Я в цій країні живу, якщо війна там не закінчиться, то вона рано чи пізно почнеться тут, і треба допомагати, безумовно, – зауважує баранщик Степан Лоїк. – Осман розуміє нас, бо в них само були проблеми, дуже довго тривала громадянська війна. Йому взагалі дуже подобається українська культура, музика. Сам я не бачив більше іноземця, у якого було б таке патріотичне ставлення до України.
Викладач кафедри іноземних мов економічного університету Тетяна Янкова розповідає: на підготовчому відділенні студенти з інших країн вивчають українську й часто розпитують про історію, події в країні.
– Одного разу Осман попросив: принесіть, будь ласка, запис гімну України, ми б хотіли послухати, – каже вона. – На заняттях з української мови ми вчили слова, записували ноти. Потім з кожним місяцем, з кожним днем він все більше цікавився, вивчав інші народні пісні.
Родина Османа живе у Фрітауні – столиці Сьєрра-Леоне. Вдома у нього є батьки та сестри. Він каже, що рідні з розумінням ставляться до того, чим він займається в Україні.
Незважаючи на молодий вік, на Батьківщині хлопець уже встиг відслужити в армії. Виконання стройових мелодій на трубі було одним із його обов’язків. Грати ж на інструменті навчився сам, підбираючи мелодії на слух.
Саме так вчив і українські народні пісні. Розповідає: вони дуже гармонійні, тож він легко запам’ятовує ритм, а ще розуміє, про що йдеться.
Зараз в університеті, де вчиться африканець, почалися канікули. За словами Османа, він і далі планує грати в Тернополі та допомагати українцям.
– Я дуже добре знаю, що таке війна, як складно і болісно вона проходить, – пояснює студент.
Друзі з його гурту часто виступають у вишиванках. Має свою вишиту сорочку і Осман. А ще – підвіску на шию із зображенням тризуба.
– Бачиш, навіть з Африки приїжджають! – каже літній чоловік, зауваживши біля музикантів валізу від акордеона з написом: “Для АТО”.
Осман приязно усміхається, а потім пускає інструмент і співає з ледь помітним акцентом: “Рідна мати моя, ти ночей не доспала…”
Антоніна БРИК.
