У старовинному містечку розгорілася справжня суперечка щодо місця, де мав би бути встановлений пам’ятник Героям Небесної Сотні. Кілька десятків бережанців виступили проти спорудження монумента у них під вікнами. Кажуть, для такого важливого пам’ятника потрібно знайти достойніше місце, наприклад, у центрі Бережан.
Невеличкий скверик, який обрали для вшанування загиблих Героїв, розташований між вулицями Вірменська та Академічна неподалік Бережанського агротехнічного інституту. У 2014 році міська рада присвоїла йому ім’я «Сквер Устима Голоднюка». Адже саме тут навчався Герой Небесної Сотні зі Збаража. У закладі також встановлена пам’ятна дошка на його честь.
Сам же сквер – невеличка зелена зона між двома будинками, засаджена липами. На траві граються діти із сусідніх будинків.
Електроопори у сквері вже почали переставляти. Та і в цьому люди бачать небезпеку – адже одну з них встановили ледь не за метр від будинку.
Люди запевняють, вони дуже хочуть, аби пам’ять героїв вшанували у їхньому місті. Однак зелена зона поряд з домівкою, на їх переконання, не найкраще для цього підходить.
Нарікають люди і на сусідство з інститутом. Кажуть, студенти під їх вікнами курять на перервах, а ввечері приходять сюди з пивом та залишають поблизу будинку купу сміття.
Проблеми з облаштуванням скверу можуть виникнути і через те, що це історична частина міста.
– розповідає історик та краєзнавець Богдан Тихий.– За Австрії, Польщі, Радянського Союзу тут ніхто нічого не будував, адже тут прокладені комунікації – каналізації, вода, високовольтний кабель. Ці два будинки – пам’ятки архітектури місцевого значення. Свого часу тут жив Маркіян Шашкевич під час навчання в гімназії. Тут колись знаходилася міська рада. А ось ліпнина на старовинному будинку надзвичайно цінна. Таку ж можна побачити лише у Відні. Пам’ятник абсолютно не вписується у цей сквер, а точніше, це місце не підходить для подібного монумента. Він буде затиснутий між двома вулицями.
Пан Богдан додає, що електромережі у сквері вже давно потрібно ліквідувати і модернізувати. Адже через них неможливо розгледіти та сфотографувати старовинні будинки, Вірменську церкву.
У двох будинках, які оточують сквер, мешкає кілька десятків людей. Вони нарікають, коли чиновники обирали місце, їх думки не запитали.
У міській раді вже є готова проектна документація з реконструкції скверу. Запевняють, він стане набагато затишнішим і діти зможуть там гратися.
До слова, як розповіли у міськраді, долю пам’ятника загиблим на Майдані Героям вирішував організаційний комітет, який складався приблизно з двох десятків чоловік. Це і громадські активісти, і політики, і активні бережанці. Проект вигляду пам’ятника винесли на голосування громади. У центрі міста встановили скриньки для голосування. Обрали проект місцевого митця Олега Шупляка. Згодом колегіально з представниками громадськості обрали місце для монумента.
Натомість жителі вулиць Вірменської та Академічної переконані – варто встановити постамент Небесній Сотні у центрі міста – поблизу будинку райради, там де колись був пам’ятник Леніну або поряд з символічним «Вічним вогнем», щоб чиновники не забували, за що боролися наші Герої і сумлінно працювали.
У міській раді називають цю ідею абсурдною. Кажуть, чому ж люди не опротестовували це рішення, коли воно було прийняте, а активізувалися тільки тоді, коли розпочалися роботи. Адже вартість лише розробки проекту – більше 10 тисяч гривень.
Отак благородна ідея вшанувати Героїв Небесної Сотні у Бережанах розсварила людей. І хоч незадоволених не так багато, та все ж, думаю, що вони заслуговують бути почутими. Хіба не за це боролися і гинули на Майдані наші Герої?
Адже пам’ятники – це не монументи з металу чи каменю, а, насамперед, пам’ять і шана тим, хто мріяв змінити країну і не побоявся віддати за це життя. Адже пам’ять… Вона не у постаментах – вона у наших серцях.
