Депутати, яких вибирають від мажоритарних округів здебільшого і не приховують, що головним завданням для них у Верховній раді буде битва за те, щоб вибити побільше грошей на власний округ, а не якась там геополітика та державні інтереси.
У цьому і є головна ганьба та небезпека існування цієї виборчої системи імені Віктора Януковича. Фінансами на окрузі мають займатися сільські, міські та районні депутати – будувати дороги, створювати привабливі умови для бізнесу, залучати інвесторів та інше.
У нас же виборців вже майже 10 років привчають до того, що депутат у Верховній раді потрібний для того, щоб вибити гроші на заміну вікон у сільській лікарні та ремонт ФАПу. В результаті, з депутатами торгуються “великі боси” у Києві: проголосуй за бюджет чи призначення міністра, я дам гроші на твій округ, головне – не лізь у мої справи – з якою країною дружити і у кого купувати газ.
Гроші на соціально-економічний розвиток округів – цей складний термін мало що говорить пересічному українцеві. Складається враження, що народні обранці ледь не останні власні копійки викладають на підтримку округів, хоча платимо за усе це – ми із вами.
– зазначив аналітик громадського руху “Чесно” Олексій Ведров.
Політичні домовленості стають очевидними, якщо розкрити партійну приналежність королів субвенцій. У топ-10 – 4 представника “Народного фронту” і по 2 від “Блоку Петра Порошенка”, депутатських груп “Відродження” та “Воля народу”. І номер один у списку королів субвенцій – депутат з Прикарпаття Юрій Тимошенко, теж з “Народного фронту”, отримав майже 100 мільйонів на округ протягом минулого року.
Як прокоментував позафракційний депутат Віктор Чумак, субвенції є прямим політичним хабарем, адже вони не надаються так просто, вони надаються взамін тільки на лояльність.
Утім, крім недоліків у розподілі субвенцій та навіть відвертої корупції, вони створюють справжню небезпеку для держави у перспективі.
– заявив депутат від фракції “Народний фронт” Юрій Тимошенко.
Це справді виглядає як такий собі неофеодалізм: депутати спочатку мовчки голосують за бюджет, тягнуть кошти на свої округи, піаряться на ремонтах та будівництвах, які насправді фінансуються з бюджету, і знов обираються депутатами.
Один урок щодо неприпустимості вирощування регіональних кланів країна отримала ще у 2014-му, а криваву ціну платить за це і досі. Дуже сподіваємося, що історія не повториться і ганебний виборчий кодекс Януковича, як його називаються активісти, який і дозволяє на державних коштах виростати місцевим князькам, піде в минуле.
Більше про те, як народні обранці стають місцевими князьками – дивіться у програмі.
