Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов віддали Віктору Пінчуку дві розкішні будівлі в центрі Лондона. Так закінчилася суперечка українських олігархів в британському суді, під час якої Пінчук вимагав у Коломойського та Боголюбова 2 мільярди доларів. Здавалося б до чого тут Україна?
Однак сварка між олігархами йшла саме за одне з найпотужніших підприємств гірничо-металургійної галузі України – Криворізький залізорудний комбінат. Цей комбінат Коломойський з Боголюбовим прибрали до рук в 2004 році, заплативши державі символічні гроші.
Пінчук, як зять президента Кучму, хотів забрати це підприємство собі і навіть дав за це Коломойському з Боголюбовим понад 100 мільйонів доларів, які ті не повернули. І ось через дев’ять років він подає в суд на інших двох українських олігархів. Але чомусь іде не до українського суду, а звертається до Верховного суду Великобританії. Зрозуміло чому, тому що, маючи всі можливості і вплив, олігархи не зробили нічого для того, щоб в Україні з’явилося незалежне правосуддя, яке дозволило б вирішувати такого роду суперечки.
Навпаки, всі ці роки вони успішно нахиляли і використовували українську судову систему в своїх інтересах. І ось тепер, коли потрібне судове рішення, яке поважатимуть у всьому світі, українські олігархи біжать судитися в Лондон. І це ще не все. Адже в за кордоном вони не тільки судяться, а й здебільшого живуть, вчать своїх дітей, розважаються, катаючись на дорогих яхтах та люксових суперкарах, а також вкладаючи сотні мільйонів в зарубіжну нерухомість.
Як ми виявили, суперечка між олігархами закінчилася тим, що Коломойський та Боголюбов поступилися Пінчуку і в якості відступних віддали йому дві справді величних будівлі в центрі Лондона. Перша будівля – це Grand Buildings на Трафальгарській площі. Один із символів британської столиці. Гості Лондона часто фотографуються біля неї. Друга будівля – чималий офісний центр неподалік Гайд-Парку та Букінгемського палацу.
Отримуючи ці будівлі, Пінчук оформив їх не особисто на себе, а на офшорні фірми. Це дає йому можливість мінімізувати податки уже там в Британії. Тобто, знизити до мінімуму податок при здаванні всього цього майна в оренду або заплатити символічні гроші при подальшому продажу будівлі. А обидві ці будівлі разом коштують під 400 мільйонів фунтів.
Можна було б тільки порадіти за українських олігархів, які купують знакові будівлі Лондона. Але ж ми знаємо, що вони не створили новий телефон, електромобіль чи соціальну мережу. І скажені гроші, які вони вкладають в британську нерухомість, вони витискають із української промисловості, яку отримали за безцінь.
Наприклад, на Криворізькому залізорудному комбінаті (КЗРК), за який вони судилися, гірників змушують підписувати “відмову від претензій в разі професійного захворювання і його наслідків”. Мовляв, працюйте, а захворієте – ми вас викинемо, як зламану деталь. І це при тому, що працівники комбінату, з якими ми говорили, чесно платять податки, нараховані їм на зарплатню.
В розмовах між собою, на питання про заробіток, гірники завжди уточнюючи скільки отримують до вирахування податків і після, називають зарплатню “чистою” і “брудною”. А що олігархи? З 400 мільйонів фунтів, які Пінчук отримає за український комбінат, в бюджет України він не заплатить жодної копійки. Жодної. Тому що його юристи сконструювали схему, яка дозволяє кинути на гроші не лише українську державу, а й Сполучене Королівство.
Подивіться, як вона виглядає: кожна будівля зареєстрована на ланцюжок офшорних фірм, який закінчується трастом на острові Джерсі. Прізвище власника цього трасту у відкритих реєстрах знайти не можливо. Цього не зможе зробити ані українська, ані британська влада. Тому, коли власник змінюється на горі піраміди, ви бачите тільки її низ. І добре, що цього разу журналісти отримали доступ до цієї інформації. Ми розуміємо, що українські фіскальні та правоохоронні органи, ця інформація навряд чи зацікавить.
То ж ми звернулися до британських правоохоронців, щоб вони перевірили походження коштів українських олігархів, витрачені на цю нерухомість та можливе ухиляння їх від сплати податків. Подивимось, що скажуть британці. Їхніх політиків, зрозуміло, теж влаштовує приплив в країну олігархічних мільйонів. Але, принаймні, там політики не можуть зняти слухавку і поставити на місце принципового правоохоронця чи суддю. Колись і в нас неодмінно так буде.
