«Слуги народу» не перестають дратувати українців. Найперше тим, що вони не кращі за своїх попередників. Дехто й далі голосує за себе і за сусіда. Чимало нардепів не ходять на роботу і їм байдуже, як реагує на це суспільство. Хтось переховується за межами України від правосуддя. А ще, замість писати і приймати людяні закони, політики «товчуть» копійку, точніше, долари і євро, користуючись посадами і можливістю. Всю цю «діяльність» справно оплачують українці. Коштує вона багато мільйонів. А торік на шию народу повісили ще й фінансування політичних партій.
Мета відповідного закону була благородна – зняти партії з «олігархічної голки», повідомляє «Главком». Проте політики це зрозуміли по-своєму і витрачають державні кошти на самопіар та всілякі дурниці.
У Комітеті виборців України проаналізували: із 167 мільйонів гривень, виділених парламентським партіям, 63,4 млн. вони витратили на політичну рекламу. Особливо зловживали самопіаром «Народний фронт» і «Самопоміч». Основна кількість відеороликів спостерігалася у кінці минулого року, бо партіям довелося терміново списувати гроші, щоб не «згоріли». Щоправда, ні у «фронтовиків» на чолі з екс-прем’єром Яценюком, ні в «самопомічників» рейтинги не підвищилися.
У Радикальній партії Ляшка придбали за народні кошти куртки і футболки з партійною символікою. А в «Блоці Петра Порошенка» – сувенірів на п’ять мільйонів гривень. Ось така «статутна діяльність»…
За словами голови КВУ Олексія Кошеля, деякі партії витрачають шалені суми на брендовану продукцію: друкують неймовірними накладами агітки, спецвипуски газет тощо. Зокрема, партія «Самопоміч» лише один спецвипуск газети надрукувала накладом 6,5 млн. екземплярів. Це при тому, що в Україні налічується близько 15 мільйонів поштових скриньок. Тож розповсюдити всю цю агітацію нереально. Значна її частина автоматично стала макулатурою. Яке марнотратство!
В експертному середовищі наголошують: парламент мав би внести зміни до закону про фінансування партій. Але не дуже на це сподіваються. Бо ж нелегко політикам відмовитися від самопіару за державний кошт. Аналітик центру «Ейдос» Сергій Адаменко вважає: «Закон вигідний нинішнім парламентським партіям, вони отримують дуже класні суми. А наступного року отримають ще більше – близько мільярда гривень».
На жаль, якість політики не залежить від кількості грошей. Чи то карма в країни така, чи закономірність: кожен наступний парламент – гірший за попередній. І навіть та невелика частина депутатів, яким виборці симпатизували не за гроші і гречку, так звані, «нові обличчя», з часом стають схожими на своїх колег, які по декілька каденцій сидять у Раді.
Нинішній парламент експерти охрестили найнекомпетентнішим. І це в час економічної кризи та війни. Замість чесності й професіоналізму – матеріалізм і популізм. Та й з патріотизмом у декого справи кепські. А ще – відверта зневага до колективного роботодавця – українського народу, який найняв кожного депутата й чиновника на роботу.
Волонтери і прості українці допомагають армії амуніцією, харчами, тепловізорами і ще бозна чим. Волонтери вивозять убитих і поранених солдат з «гарячих» точок українського Сходу. Годують бездомних. Збирають кошти на лікування та операції хворим співвітчизникам. І цей перелік можна продовжити. А де тисячі чиновників? Горе-патріотів, які прийшли до влади після Майдану? Яка їхня роль у житті пересічного українця, простого солдата, хворої дитини, матері-вдови?..
До речі, під час першого етапу акції «Е-десятина», яку започаткували волонтери і ветерани АТО, було надіслано 45 листів на адреси найзаможніших міністрів, депутатів, очільників міських і обласних адміністрацій, прокурорів, суддів. Ще десяток листів отримали депутати-майданівці. Допомогу ж надали тільки четверо з усіх адресатів. Двоє – у роздумах.
Тепер готують нові послання до п’ятдесяти нардепів в абетковому порядку. Згодом надішлють листи іншим парламентарям, доки кожен із них не отримає пропозицію підтримати військових частиною власних статків. Цікаво, хто виявиться не бідним, точніше, не убогим. А виборцям варто усе це мотати на (не Яценюкові) вудочки…
