Шановні краяни!
В останню суботу листопада ми вшановуємо пам’ять мільйонів замордованих, невинно убієнних українців, яких знищила жорстока більшовицька машина смерті.
Масовий голод тридцять третього став результатом злочинної сталінської політики, перетворення селян у рабів, а Сибір та Казахстан – у концентраційні табори. У результаті –мільйони людей було вбито, десятки мільйонів втратили здоров’я. Завдання російської імперії радянського зразка було чітким: знищити українське селянство як клас. Врожайний 1932-ий для українських селян, які століттями працювали на землі і були добрими господарями, перетворився на рік нечуваного за масштабами мору – мільйони людей пухли та помирали від голоду. Недарма полігоном для пекельного експерименту було обрано село, адже це – колиска української нації, скарбниця моральності та духовності, джерело українського буття. Сталінський режим у нечувано жорстокий спосіб – катування голодом – винищував основу українства, колиску мови, культури, моральності, духу – українське село.
Окрім фізичного винищення – геноциду, треба було убити в українцеві українця, його сучасне і майбутнє. За останню тисячу років населення Землі не раз потерпало від голоду. Проте, аж трьох голодоморних навал лише за якихось двадцять з лишком років зазнала тільки житниця колишнього СРСР – Україна (1921-1923, 1932-1933 та 1947 рр.). Тому переконаний, що такого широкомасштабного штучного голодомору, такого геноциду, як на початку 30-х років ХХ століття, не зазнав жодний народ.
Дорогі краяни!
Тернопільщину Бог зберіг від голодомору 32-33 років, бо вона не була у складі колишнього СССР. Та цей великий біль штучно створеної трагедії, ця незагоєна рана ятрить серце кожної свідомої людини. У спільній молитві згадаймо усіх жертв голодоморів, запалімо свічу пам’яті у власній оселі та у своїй душі! Ми маємо усвідомити: щоб цього більше не сталося з нашими дітьми, внуками, правнуками, – маємо бути єдині у захисті та розбудові Української держави. Сьогодні складаємо співчуття нащадкам, родинам загиблих. Нехай Господь Бог прийме душі закатованих голодом до Царства Божого, а нас укріпить у вірі, надії та любові.
