Час – загадка. Тягнеться довго, коли когось або чогось очікуємо. І злітає, як мить, коли поспішаємо або не встигаємо.
Час величний, як Бог. Вічний, нескінченний… Мудрий і терпеливий. Добрий і справедливий.
Усміхається очима молодої мами зі старого чорно-білого фото… Торкається серця долонькою дитини, намальованою колись на аркуші із зошита… Дивиться поглядом старця, в якому вмістився цілий світ…
Час не лікує, а забинтовує зранені душі роками.
Він – творець і руйнівник.
Злодій і благодійник.
Суддя і кат.
Золотий міф. Таємниця.
Земний Всесвіт, подрібнений на епохи, століття, роки, долі… Космос, осяжний лише для Творця.
Мірило життя.
Відкриває двері у сьогодні.
Наш другий ангел, який слідує від народження і доти, коли пора перепливати ріку Буття.
Час рухає стрілки годинника Землі.
Милостивий, але не прощає, коли його марнують…
Ольга ЧОРНА.
