Країна, у якій панує недовіра, приречена бути бідною

Країна, у якій панує недовіра, приречена бути бідною

Такий висновок зробив президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер на основі соціологічних досліджень. Як стверджують експерти й соціологи, такого масового розчарування у державних інститутах в Україні не було з часів розпаду СРСР.

. Поки українські депутати протиратимуть у парламенті штани, а монітори своїх комп’ютерів - серветками за десять тисяч гривень, лідери Євросоюзу прийняли рішення скерувати 960 мільярдів євро на створення робочих місць для молодіНаш випадок безпрецедентний для Європи. Бо навіть в охоплених кризою країнах Євросоюзу населення може не довіряти окремим гілкам влади, але ніколи – державі у всіх її проявах.

За даними дослідження фонду «Демократичні ініціативи», вся верхівка нашої рідної влади знаходиться на піку народних антипатій: лише один українець із чотирьох може сказати, що він довіряє тим, хто зараз керує державою.

Отже, рівень довіри наших співвітчизників до міліції, суддів і політиків упав до історичного мінімуму. І таке тотальне розчарування має негативні наслідки: зниження економічних показників, зменшення населення й наростаюча радикалізація суспільства.

Політична еліта (вона у нас, узагалі, є?) не викликаючи у громадян довіри, прирікає країну на бідність.

Особливу нелюбов у людей викликає Верховна Рада. Як свідчать результати соцдослідження, до парламенту не плекають теплих почуттів аж 76 відсотків українців. На суди та уряд не готові покластися 72,3 і 71 відсоток респондентів відповідно. Далі у топ-рейтингу інституцій, які викликають найменшу довіру – міліція, Президент і політики. Правоохоронцям не вірить 70 відсотків населення країни, Главі держави і політичним партіям – 69.

Народ дратують подвійні стандарти «слуг народу». І парламентарі, і урядовці приховують свої реальні доходи й витрати. Використовують у власних інтересах службове становище. Сильні світу сього і їхні чада поводять себе нахабно на дорогах. Не розуміють реального життя власного народу. Хоча, найімовірніше, воно їх не цікавить. Ми і вони – живемо у різних соціальних вимірах. І їм до нас просто байдуже.

Хоча… у деяких випадках до пересічного українця можуть проявити пильну увагу. Але це, зазвичай, може мати негативні наслідки. Йдеться про покарання. Як свідчить статистика, торік в Україні засудили майже 165 тисяч осіб. Виправдали ж лише 275! Чимало наших співвітчизників змушені шукати правду та захист у Європейському суді з прав людини. Результат: з початку нинішнього року наша держава не виграла жодної (!) справи в Євросуді. Несправедливо скривдженим судами українцям із державної казни повинні виплатити компенсацій на загальну суму 1,1 мільйона євро. Не зі своєї кишені чиновники братимуть гроші. Заплатять, традиційно, платники податків. А за ті кошти можна було б… Та ні, не можна…

Унаслідок перелічених (це ще не всі) факторів за останні кілька років індекс інвестиційної привабливості нашої країни скотився до рекордно низького рівня. Західні банки, закордонні та вітчизняні підприємці залишають Україну. За словами президента Європейської Бізнес-Асоціації Ганни Дерев’янко, відхід під іноземну юрисдикцію став для них чи не єдиним способом застрахувати себе від державного або рейдерського свавілля.

Зважаючи на світові події, нашій владі варто зважати на радикалізацію суспільства. І політики не повинні кивати у бік західноукраїнців, мовляв, не можуть спокійно жити: подавай їм Європу, вільну пресу, нормальну владу, правдиву історію, національних героїв, українську мову… А що в цьому поганого? Як зрештою, що поганого в цьому, що мешканці індустріального Сходу хочуть дихати чистим повітрям, пити чисту воду і отримувати за свою важку працю пристойну платню? А всі разом ми хочемо отримати гідне життя.

Оскільки такого немає, а в суспільстві запанувала недовіра усіх важливих державних інституцій, народ готовий себе захищати з кулаками. Згідно з даними Центру Разумкова, вже нині 15 відсотків населення називають самосуд – єдиним методом покарати злочинців. Ще 31 відсоток вважає самосуд загалом неприпустимим, але ці люди готові виправдати його у деяких випадках. Справді, радикально для релігійної і толерантної України.

Невдоволення державою, як свідчить історія, призводить до зростання протестних настроїв. Фонд «Демократичні ініціативи» оприлюднив такі дані: 25,5 відсотка українців вважають, що найближчим часом у їхньому населеному пункті можуть відбутися масові акції протесту. Цей показник виріс на дев’ять відсотків усього лише за півроку.

Еміграція, а не бунт, наразі стає порятунком у пошуках ліпшого життя, роботи, заробітків для багатьох українців. Як не парадоксально, якісні зміни країні може принести… подальше погіршення економічної ситуації. Президент Фонду якісної політики Михайло Мінаков запевняє: саме це може стати головним мотивом для об’єднання українців у потужні політичні рухи, які відправлять у відставку нинішню еліту.

Наразі ж вона почувається комфортно, тратить народні гроші і не перестає торочити пересічним громадянам про кризи, проблеми і необхідність терпіти.

Лише два «свіжих» факти. Як повідомляють «Наші гроші», з посиланням на «Вісник державних закупівель», управління НБУ в Чернівецькій області за результатами тендеру уклало угоду на придбання офісних меблів на загальну суму 1,49 мільйона гривень. Очевидно, криза для Нацбанку минула.

А «улюблена» народом Верховна Рада планує витратити на квіти 318 тисяч гривень, скріпки, пробивачі й точила – 94 тисячі, серветки для моніторів – 10 тисяч гривень. Послуги мобільного зв’язку обійдуться Раді у 1,68 мільйона. Проживання в готелях – 39,4 мільйона, матеріальне й організаційне забезпечення роботи парламенту – 296,9 мільйона народних гривень. Саме такі суми фігурують у кошторисі, який парламентарі мають намір затвердити цього тижня. Як повідомлялося раніше, кожен нардеп влітає українцям у 700 тисяч гривень щорічно.

І для прикладу. Поки українські депутати протиратимуть у парламенті штани, а монітори своїх комп’ютерів – серветками за десять тисяч гривень, лідери Євросоюзу прийняли рішення скерувати 960 мільярдів євро на створення робочих місць для молоді. Вони переконані: відновлення економічного зростання залежать, у першу чергу, від подолання проблеми безробіття. І особливо – серед молодих людей.

Ольга ЧОРНА.

Автор

Ольга Чорна

журналіст, блогер, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

1 коментар

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares