Влада пішла у наступ. Не відкрито у повен зріст, а короткими перебіжками, щоб не потрапити під перехресний вогонь світової спільноти, політичної опозиції та громадських активістів.
Під різними відмовками українські суди не виконують закон про припинення кримінального переслідування учасників мирних акцій, тиск з боку міліції зазнали вже сотні учасників Автомайдану, міністерство культури погрожує Українські греко-католицькій церкві судовими позовами за участь її духовенства у протестах…
Та все ж найрезонансніша подія тижня сталася у ніч з 10 на 11 січня – рівно через місяць після останньої невдалої спроби силовиків штурмувати Майдан Незалежності.
Цього разу сутички сталися із бійцями спецпідрозділу біля Києво-Святошинського районного суду. Сплеск народного гніву викликало те, що представник зовсім не сліпої вітчизняної Феміди при зачинених від громадськості дверях визнав винними так званих «васильківських терористів» Ігоря Мосійчука, Володимира Шпару та Сергія Бевза у підготовці вибуху пам’ятника Леніну в Борисполі Київської області у 2011 році і засудив кожного до шести років позбавлення волі. Після оголошення вироку, активісти, які мітингували на вулиці, заблокували виїзди з подвір’я суду.
У результаті – постраждали люди. Відвойовуючи плацдарм навколо автозаку, «беркутівці» не зважали ні на стареньких, ні на жінок, били всіх. Наздоганяли й лупцювали навіть випадкових перехожих, і тих, хто впав… Дісталося й народним депутатам та журналістам. Щонайменше п’ятеро людей з важкими травмами потрапили до лікарні, інші ж потерпілі свідомо відмовилися від допомоги медиків, остерігаючись переслідувань.
На одному з відео видно, як «правоохоронці» лупцюють старого чоловіка – пенсіонера з Івано-Франківська, який захищав людей від озвірілого «Беркуту». «Слава Богу мене, а не когось молодого», – сказав 75-річний дідусь, коли журналістка витирала його обличчя від крові, що текла з розсіченої голови.
[youtube 50oa9QE2C7M 670 470]
Дісталося і Юрію Луценку. Ось уже кілька днів поспіль недавній політичний в’язень Банкової перебуває у реанімації. У той же час міліція та прокуратура робить усе можливе, щоб довести версію, що Луценко був п’яним і сам себе побив, проте громадське телебачення розмістило в інтернеті відео, на якому видно, хто це зробив насправді.
Та все ж громадянське суспільство, яке змушене відстоювати, а ще більше – захищати, свої права на барикадах, знову продемонструвало рішучі наміри протидіяти і владі, і її прислужникам з кийками у руках.
Зокрема активісти Автомайдану заблокували автобуси з бійцями «Беркуту» уже на столичному проспекті Перемоги. Їм на допомогу прийшли кияни, які вимагали у спецпризначенців показати обличчя й посвідчення.
У підсумку кількагодинного пікету, люди створили «живий коридор», яким «беркутівці» під вигуки «Ганьба!» йшли від автобусів до приміщення Святошинського РВВС. Точніше, не йшли. «Дорогою ганьби» недавні герої бігли, як полохливі зайці
«Мабуть, силовики очікували, що їх битиме натовп, і, ймовірно, для них було шоком, що майже усі хотіли лише одного – змусити їх подивитися людям в очі. «Беркутівці» отримали дуже сильний моральний урок, набагато сильніший, ніж удар кийком по голові», – написав кореспондент «Української правди» Ігор Луценко.
Зрештою, події тієї січневої ночі стали моральним уроком не тільки для людей у міліцейських шоломах, а й для аморальної влади у цілому. Активний громадський спротив ще раз продемонстрував Банковій, що при необхідності Майдан може швидко змінити оборонну стратегію і перейти у контрнаступ. Адже, на думку одного з моральних авторитетів нашого часу екс-глави УГКЦ кардинала Любомира Гузара, яку він висловив в інтерв’ю газеті «Україна молода», «бувають ситуації, коли збройний опір є дозволеним. Коли влада застосовує надмірну силу, народ має право захищатися зброєю. Кожен з нас має право захищатися… Сила нашого народу – в миролюбстві. Влада б’є, але не має підстав, за що бити. Влада, що б’є тільки за те, що когось не любить, показує цим свою неміч».
Гузар вважає, що право на опір є природним і не вимагає писаної форми: «Не треба прописувати в конституціях – це є закон природи. Я маю право захищати себе та своїх ближніх. Як кожна людина».
Невідомо, чи нарешті зрозуміють на Печерських пагорбах явно виражену критичність суспільно-політичної ситуації, проте ясно, як у білий день, що народ вже чітко усвідомив: кувати спільну перемогу українцям таки доведеться не на обгородженій барикадами території Майдану, а відвойовуючи усю країну.
Тож, маски –геть!
Ольга ЧОРНА, Олег ГРУШКОВИК.
