День прав людини – міжнародне свято, що відзначається 10 грудня за пропозицією Генеральної асамблеї ООН , знаменуючи річницю ухвалення нею Загальної декларації прав людини в 1948 році.
До поняття «права людини» людство прийшло не відразу. Вперше про права особистості заговорили французькі просвітителі Вольтер іЖан Жак Руссо . Пройшло ще майже два сторіччя, перш ніж людство дозріло до поняття і прийняття загального кодексу прав людини. 10 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини , що проголошує права особистості, цивільні і політичні права і свободи (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті та інші). У Декларації також заявлено, що всі люди мають рівні права, які не залежать від їх особових відмінностей і від різниці в політичних системах їх країн. Декларація не носить обов’язкового характеру. В основу документа були покладені всі напрацювання людської думки, які були на той момент у даному питанні. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини.
Багато країн включають основні положення Декларації в своє базове законодавство прав людини на місцях. Якщо права не дотримуються, то в справу вступають трибунали і конституції . Її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів з прав людини, укладених з 1948 року. Найбільш широкими обов ’ язковими угодами з прав людини, укладеними під егідою ООН , є Міжнародний пакт про цивільні і політичні права і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, підписані 16 грудня1966 року. За дотриманням прийнятих пактів, конвенцій і договорів з прав людини спостерігає Верховний Комісаріат ООН з прав людини , який відряджає своїх посланців в різні країни світу для складання звітів про дотримання пактів.
Пріоритетом для будь-якої держави має бути дотримання прав і свобод людини. У 1991 році Україна, ставши незалежно державою, зробила перший крок на шляху ствердження демократичності, верховенства права.
Так в Конституції України окремий розділ присвячено правам і свободам людини і громадянина. Стаття 21 Конституції України визначає, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно статті 22 Основного Закону держави права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Частина третя статті 22 Конституції України підкреслює, що за прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Основою правового статусу людини згідно Конституції України являються права, свободи та обов’язки людини, які визначають принципи взаємовідносин держави й особи. Вони затверджені у розділі Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина».
Всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Ніхто не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Права людини – це можливості людини існувати й розвиватися як особистість, задовольняти свої потреби, здебільшого закріплені законодавством.
Потрібно зазначити, що права людини , порівняно з правами громадянина , мають вищий правовий статус. Права людини поширюються на всіх людей, що проживають в тій чи iншiй країні, а права громадянина лише на тих осіб, які є громадянами певної країни.
Нині в Україні велике значення у захисті прав людини має уповноважений Верховної Ради України з прав людини, його називають омбудсменом. Він обирається Верховною Радою України строком на 5 років. Будь-який громадянин України може звернутися до нього або його представників на місцях, якщо вважає, що його права порушені.
Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області .
