На території України цей бур’ян з’явився за часів СРСР. Комуністична влада запровадила вирощування борщівника Сосновського як ще однієї силосної культури, ігноруючи наукові перестороги. Силос із борщівника виявився звичайним, а корови, поїдаючи його, давали молоко з гірким присмаком, яке було непридатним для споживання як людьми, так і тваринами. Тому запроваджену культуру залишили без уваги. Згодом це стало катастрофою в місцях вирощування через визрівання значної кількості насіння борщівника і значного його поширення.
Цей бур’ян зустрічається майже на всій території України – на луках, берегах річок, уздовж доріг, каналів, ярів, балок, заплавах річок і струмків, необроблених землях, пустирях, сміттєзвалищах, присадибних ділянках, лісосмугах, садах, у населених пунктах. Борщівник добре адаптований до наших природних умов, через короткі зими й відсутність конкурентів.
Нині помітно зростають площі, зайняті чужорідним видом, який широко розповсюджується, конкуруючи з аборигенними видами за екологічні ніші, а також спричиняючи загибель місцевих видів. Він агресивно витісняє місцеві види не лише трав’яних, а й деревних порід, монополізує територію.
Борщівник Сосновського містить фотоактивні сполуки, небезпечні для шкіри людини при сонячному опроміненні. Тканини борщівника містять особливі фотодинамічно активні речовини – фурокумарини, які під час контакту зі шкірою людини під впливом сонячного світла підвищують чутливість шкіри до ультрафіолетового випромінювання і нейтралізують при цьому дію меланіну. Вони провокують важкі, подібні до опіків, дерматити. Навіть якщо людина доторкнулася до цієї рослини вночі, вже вранці при сонячному світлі будуть з’являтися пухирі.
Як правило, на уражених ділянках шкіри виникає опік другого ступеня (пухирі, заповнені рідиною). Час їх появи – від кількох годин до кількох діб. Опісля на місцях опіків з’являються темні плями, які зникають від 3 місяців до 3 років. Особлива небезпека полягає в тому, що у разі дотику до рослини або потрапляння його соку на шкіру людина не відчує відразу біль, як при контакті з кропивою. Через рік при значних ураженнях шкіри можливі рецидиви – при новому опроміненні тіла сонячними променями, на шкірі у місцях опіків знову з’являються коричневі плями. Виявлено випадки дерматозів – до III ступеня, і навіть летальні випадки від численних опіків шкіри у дітей молодшого віку. При сильних опіках підвищується температура, починається лихоманка, з’являються виразки. Найбільше фурокумарини накопичуються у ворсинках та на листі. Якщо сік борщівника потрапив на шкіру, необхідно відразу промокнути його тканиною і прикрити цю ділянку одягом або пов’язкою. Потім уражені ділянки шкіри необхідно промити великою кількістю води, бажано з додаванням невеликої кількості соди. У такому розчині кумарин, його похідні і ефірні масла розчиняються краще, а тому більшою мірою і швидше видаляються зі шкіри. Потім уражені місця доцільно змастити будь-яким засобом від опіків. Надмірне накопичення кумаринів в організмі людини сприяє виникненню захворювання під назвою «вітиліго». Також борщівник викликає алергічні реакції. У хворих на астму він може спровокувати напад задухи.
Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden.) – отруйна багаторічна рослина родини зонтичних (Apiaceae). Цвіте з липня по серпень, а плоди дозрівають з липня по вересень. Насіння борщівника Сосновського дозріває навіть тоді, коли стовбур рослини зрізаний.
Борщівник Сосновського є небезпечною та екологічно шкідливою рослиною, тому необхідно систематично проводити цілий комплекс заходів щоб не допустити його поширення.
Механічні заходи: разове викошування чи зрізання є малоефективним заходом, оскільки рослина відростає заново та починає цвісти, відростають нові зонтики, навіть після декількох скошувань. У результаті, суцвіть з насінням може стати ще більше, за 1-2 тижні починають рости нові пагони і через 3 тижні ефект від разового скошування зникає. Систематичне скошування, перерізання коренів на глибині 10-15 см забезпечує знищення рослини. Оскільки розмножується борщівник тільки за допомогою насіння, слід не допускати появи квітконосів. Борщівник викопують (тільки в щільному одязі і в гумових рукавичках) і обов’язково спалюють.
Хімічні заходи: використання гербіцидів гліфосатної групи, дикамби та інші гербіциди зареєстровані в Україні. Достатня концентрація – 5л/100м² стандартного розчину препарату Раундап, тобто 360 г/л гліфосату. Необхідно обробити 70-80 відсотків листкової поверхні рослин борщівника. Першу обробку слід проводити навесні, коли висота рослин не перевищує 50 см, з повторною обробкою після відростання рослин. Односезонна обробка не приносить результату, на наступний рік виникають масові сходи, а ще через 2 роки результати роботи втрачаються. Найкращим варіантом є глибоке зорювання ґрунту і використання очищених земель під сільськогосподарські угіддя.
Біологічні заходи: використання місць зростання борщівника під пасовище. Вівці, після деякого періоду звикання, охоче споживають його. Вони віддають перевагу молодим свіжим рослинам і швидко їх знищують. Для цих цілей найкраще застосовувати чорних овець, оскільки у тварин з пігментованою шкірою ризик фотохімічних опіків мінімальний.
Якщо ви берете участь у знищенні борщівника, пам’ятайте, що одяг та взуття мають бути водонепроникними та максимально закриті, обличчя та очі мають бути захищені окулярами та маскою. У разі безпосереднього контакту із шкірою та виникнення опіків негайно звертайтеся до лікаря!
