Художник з Бережан створює незвичайні скульптури, що оживають на очах (ВІДЕО, ФОТОРЕПОРТАЖ)

Олег Шупляк: «Мистецтво повинне дивувати»

Олег Шупляк вже давно відомий не лише в Україні, а й за її межами. Його роботами захоплюються як у європейських країнах, так і в Японії та Кореї. Особливу популярність художнику принесли картини з подвійним і навіть потрійним змістом – так звані «двовзори». Однак митець не зупиняється на досягнутому і постійно експериментує, шукає нові форми для своїх творчих задумів. Віднедавна у доробку Олега Шупляка з’явилося близько десятка унікальних скульптур – оптичних ілюзій. Коли проходиш повз них, здається, що зображення рухається. Такі мистецькі об’єкти могли б стати окрасою парків і скверів, переконаний автор, і є хорошою альтернативою традиційним монументам, якими вже перенасичені наші міста.

«Хочу змінити уявлення людей про пам’ятники»

Отож, аби побачити на власні очі живі скульптури Олега Шупляка, вирушаємо у Бережани. Старовинне і мальовниче містечко відразу ж налаштовує на мистецький лад. Пан Олег радо зустрічає гостей. У нього святковий день – друзі прийшли його вітати з отриманням звання «Заслужений художник України». Найперше, показує свої нові роботи. І справді, зображення на картинах і скульптурах ніби оживають на очах – політ птахів, гра бандуриста, мерехтіння свічки… Ідея дивує і зацікавлює. Відразу ж з’являється думка: «От би таке встановити у нашому місті».

– Я давно хотів спробувати, як це буде працювати на практиці, – розповідає Олег Шупляк. – І ось, дійшли руки.. Вирішив застосувати у скульптурі ефект “мотографа” – це старовинна технологія, яка стояла у витоках кінематографу, і полягає в зміні кількох кадрів повз решітку. Але цей ефект спрацьовує тільки тоді, коли рухати площини вручну або з допомогою різних механічних пристосувань. У моєму випадку арт-об’єкти – скульптури, картини – статичні, а чотирикадрова циклічна анімація працює за рахунок руху глядача повз об’єкт або в напрямку об’єкту.

Відео: 24 канал

Часу на розрахунки та виготовлення макетів пішло чимало, але результатом автор задоволений. Запевняє, якщо виготовити об’єкти з металу, його можна встановити будь-де як паркову скульптуру. Також це буде ефектно працювати, наприклад, на вітринах магазинів, оскільки арт-витвори можна наклеїти на скло. А ще цікаво буде, якщо їх встановити перед ескалатором у торговому центрі чи метро. Тоді люди рухатимуться і спостерігатимуть за рухомим зображенням.

– Я не опирався на чийсь приклад, а придумав технологію сам, – каже митець. – Головне, зрозуміти принцип, завдяки якому зображення стає рухомим. Було чимало невдалих спроб – сантиметр вправо-сантиметр вліво, і не буде видно точної картинки. Часу на втілення цієї ідеї довелося витратити чимало, але результатом я задоволений.

У колекції Олега Шупляка близько десятка таких скульптур. А от задумів дуже багато. Макети зроблені з картону, але якщо виготовити такі об’єкти з металу, то їх можна встановити будь-де як паркову скульптуру, каже митець. Труба, металева арматура, круги від болгарки і зварювальний апарат – ось і все, що потрібно для створення такої живої скульптури. Ця ідея не потребує значних затрат, але однозначно зацікавить людей. Якщо є готовий шаблон, її можна виготовити за декілька днів.

Живі скульптури – це ніби продовження теми оптичних ілюзій, якою захоплюється художник ще з 90-х років. А також спроба змінити уявлення людей про пам’ятники.

– Я дуже хотів розвіяти стереотип про те, що пам’ятники – це обов’язково повинні бути постаменти та бронзова статуя, – каже Олег Шупляк. – Найгірше, що ці монументи дуже часто схожі на надгробні пам’ятники і поступово міське середовище перетворюється в цвинтар. Така ситуація виникла через дві причини: бідність і невігластво. Зокрема, влада та суспільство надають перевагу максимально дешевому проекту. А за безцінь майстри-професіонали працювати не готові, а роблять все хлопці, які займаються надгробками. Виникає замкнуте коло: автори-аматори мимоволі несуть цвинтарну естетику в місто і ці об’єкти не лише підсвідомо формують в людей поганий смак. Найгірше, що і жителі міст, а особливо діти, які бачать це змалку, сприймають гранітні меморіальні таблиці могильного типу за норму. Своїми скульптурами я хочу показати, що пам’ятники повинні дивувати, а не перетворювати місто на цвинтар.

Один з таких прикладів – скульптура, присвячена Голодомору. Полум’я свічки символізує пам’ять про трагедію українського народу, яку неможливо загасити вітром часу. Візуально виглядає, коли рухаєшся повз це творіння, що свічка постійно тріпотить на вітрі.

Олег Шупляк не знає, чи у світі є схожі до його скульптур і чи застосовував хтось цю ідею до нього. Поки що він не знайшов аналогів. Митець каже, що він готовий до співпраці з усіма, хто зацікавиться його роботами, і буде радий, якщо його скульптури з’являться у парках серед природи. Адже там вони виглядатимуть найефектніше.

Нарешті – заслужений!

Олег Шупляк дуже цікава і багатогранна особистість. У розмові митець зізнається, на творчість його надихає все нове і незвичне, а ще відгуки людей на його роботи. Завжди поряд і у всьому допомагає художнику його дружина Галина. Жінка каже, найважливіше не зашкодити творчому процесу і моменту народження ідеї.

– Коли триває сам процес творення, ніколи не запитую, що це буде, – додає вона. – Вже переконалася за роки життя разом, що художнику дуже важко відповісти, яким буде результат. Він сам ще до кінця цього не знає. Роботи чоловіка завжди мене вражають. Інколи дивуюся, як можна придумати ще щось нове. Але йому це вдається.

Олег Шупляк і справді постійно перебуває в творчому пошуку і наполегливо працює над втіленням своїх задумів.

– Мистецтво повинне дивувати, відкривати щось нове, вражати людей, зачіпати струни душі, – переконаний він . – А ще для мене важливо популяризувати українську культуру, наш колорит, природу.

У митця є алюзія на чорний квадрат Малевича, але особлива – українська.

– У Малевича чорний квадрат – це кінцева зупинка, крайня точка, після якої вже не варто нічого робити, вже немає шляхів для розвитку, – каже пан Олег. – Мій чорний квадрат – це українська зоряна земля. Рілля, яка навпаки символізує розвиток, народження нового життя. Тут буде колоситися нива, далі збиратимуть урожай і життя триватиме далі. І так буде продовжуватися безкінечно. Це моя філософія творчості.

До слова, нещодавно з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва президент Петро Порошенка нагородив Олега Шупляка званням «Заслужений художник України». «Наш ДЕНЬ» вітає пана Олега з цією подією. Щиро зичимо натхнення та наснаги у творчості і втілення в життя ще багатьох неординарних задумів та ідей.