Інтерв’ю з радником Міністра
Михайло Апостол – народний депутат сьомого скликання, радник міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з питань антикорупційної боротьби у галузі агропромислового бізнесу. Пройшов Майдан, одним із перших активно допомагав і допомагає воїнам АТО. Його благодійний фонд «Апостол» надає цільову допомогу інвалідам, малозабезпеченим, багатодітним родинам. Пан Михайло відверто говорить про корупційні злочини, насамперед, в аграрному секторі.
Ми зустрілися з ним у День Незалежності України. Розмова вийшла відверта і щира. Адже усім нам хочеться жити нарешті у мирній, успішній державі.
– Пане Михайле, Україна відзначає День Державного прапора, День своєї Незалежності. А чи пригадуєте уже далекі 80-і роки минулого століття. Коли ще жили ми у радянській імперії, коли кожне вільне слово вважалося злочином. Тоді ви у своїх рідних Ласківцях на Теребовлянщині підняли український синьо-жовтий стяг.
– Ці хвилини, ця пам’ять і досі надзвичайно дорогі… Тоді, у 1989 році, у своєму селі в урочистій, піднесеній, патріотичній і в той же час тривожній обстановці я підняв синьо-жовтий прапор на сільську раду. Це тепер я розумію, що, напевне, рішення прийняв, коли побачив очі величезної кількості священиків, односельчан. Знав, що були присутні працівники спецслужб, міліції, партійні діячі. В очах страх і запитання: хто це зробить? Адже радянська система в той час була ще надзвичайно міцна. Пам’ятаю: помолився і з Божою допомогою прийняв рішення. Відтоді у цей день завжди стараюся принести прапор на могили тих, хто загинув за нас, за Україну. Тих, хто віддав життя уже тепер під час жорстокої і такої нікому не потрібної війни на Сході рідної держави.
Я хочу привітати всіх українців, краян, своїх земляків, читачів газети з Днем Незалежності. Не кажу зі святом, бо воно буде тоді, коли переможемо окупанта, корупцію, бідність у нашій насправді багатій ресурсами, талановитими людьми, державі. З Днем Прапора, який сьогодні, на жаль, є не символом волі і життя, а символом боротьби. Я хочу згадати свого побратима, молодого патріота Володю Бойка. Він – ровесник мого сина, зараз на війні. Володя не любить хвалитися фотографіями з передової, розповідати де він, які завдання виконує, захищаючи Україну. І лише перед Днем Незалежності виставив у Фейсбук світлини пробитого у боях синьо-жовтого стяга. Прапор пошила синові мама. І тепер він захищає його та інших бійців від ворожих куль і снарядів. Хіба не за такою молоддю майбутнє України?
– Дуже зворушливо. Але все-таки, пане Михайле, давайте, повернемося до вашої діяльності, як радника міністра внутрішніх справ. І до тієї роботи, яку ви здійснюєте у боротьбі з корупцією в аграрній сфері. Наприклад, ви стверджуєте, що 8 мільйонів гектарів державних земель нині перебувають у «чорній» оренді. Скажіть, вже ліквідовані якісь схеми, власне, що робиться чи зроблено для цього?
– Аграрний сектор України разом із суміжними галузями приносить чверть усього ВВП країни. Жодна інша галузь у державі не дає стільки валютних надходжень до бюджету. І саме аграрний сектор – одна з найкращих ніш для корупціонерів. До кризи 2008 року це були переважно схеми з бюджетним фінансуванням – компенсації, відшкодування, махінації з відшкодуванням ПДВ. Після кризи чиновники приглянули систему дозволів – надання ліцензій і сертифікатів. Або таке. В аграрному секторі близько 470 підприємств державної власності. Тут взагалі, як мовиться, темний ліс. Достеменно невідомо, хто чим займається. Хтось може назвати хоча б першу п’ятірку? Хоча це на паперах переважно металобрухт і сараї, а там є мільйони гектарів землі. В аграрному міністерстві про це знали і «творчо» підходили до їх використання. І побудувати схеми тіньових прибутків можна було не лише на китайському кредиті, «лівому» спирті чи сумнівних торгівельних операціях Аграрного фонду.
– То як же все-таки боротися із цими підприємствами-примарами? Адже ці кошти мали б надходити до державного бюджету?
– Я – радник міністра внутрішніх справ. Аграрна галузь, яка нині виживає не завдяки, а всупереч державі, мені знайома і близька. Коли мене призначали на цю посаду, міністр Арсен Аваков викликав до себе представника Головного слідчого управління, заступника міністра і сказав їм: от є Апостол, він буде опікуватися питаннями корупції в агропромисловій сфері. Він закликав їх до спільної співпраці зі мною. Що я можу? Виявляю ці корупційні схеми, звертаю увагу представників МВС, самого міністра на проблеми, які вимагають негайного втручання правоохоронних органів. Даю пропозиції депутатам, які зміни треба внести у земельне законодавство, щоб підняти ефективність використання сільськогосподарських земель на якісно новий рівень. Це – необхідно зробити насамперед. Однак надзвичайно велике лобі сьогодні у Верховній раді, багато тих, кому вигідно мати в оренді ці державні землі і нічого не платити. На мою думку, це повинна бути політична воля зверху і донизу.
– До речі, ви пропонуєте також створити ще одну структуру – агенцію з ефективного використання земель державної власності.
– Це питання зараз перебуває на розгляді у Кабінеті Міністрів. І це дуже важливо. Наприклад, повернемося ще раз до підприємств державної власності, які перебувають у віданні міністерства аграрної політики. Із 470 практично 90 відсотків із них мають землю. І 99 відсотків, тобто, майже всі – збиткові. Це величезні втрати для держбюджету. Агенція повинна вивчити, які землі використовуються неефективно. Тоді подавати в суд і ці землі вилучати. Виставляти на аукціон, передавати в оренду іншим, розпайовувати. Але це треба робити відкрито і щоб кошти ішли через держбюджет. Землі державної власності можна також передати у Пенсійний фонд, який може на аукціонах вирішувати, кому їх здавати в оренду. Таким чином можна покрити третину чи четверту частину загальної суми дефіциту Пенсійного фонду. Подібну практику застосовує Великобританія.
– Ви оприлюднюєте факти, які нерідко стосуються і високопоставлених чиновників. Не боїтеся?
– Ні. Ви от запитували про прапор, який ми у 1989 підняли в селі. Упевнений, тоді за цим стежило немало спецслужб. Але було розуміння, що далі не можна жити по-старому. Це розуміння, думаю, за роки незалежності змінило кожного з нас. Мене підтримують люди, щодо вирішення різних питань звертаються не лише жителі області, а й мешканці інших регіонів України.
– Ми здобули незалежність, пережили Майдан, зараз наші хлопці гинуть на Сході, захищаючи Україну. А корупціяй і далі процвітає. Боляче і сумно.
– Корупція є у всіх країнах. У Китаї за останні кілька років розстріляли близько 12 тисяч людей за корупцію, проте нечистих на руку не поменшало. Корупція – як явище виникла сотні років тому. Корупція в Україні – це клас, який живе за своїми законами і правилами. Тому і потрібно змінити законодавство, бо воно стимулює корупцію. Щодо аграрної сфери, то тема хабарництва і рейдерства – безкінечна. Ще відколи за часів Кучми почалося горезвісне розпаювання землі. В Україні – 42 мільйони земель сільськогосподарського призначення. Три десятки мільйонів гектарів розпаювали – правильно чи ні – це вже інше питання. 12 мільйонів гектарів – землі державної власності. Досі ще ніхто не провів належної інвентаризації. Не всім земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери, не всі вони мають грошово-нормативну оцінку. Хоча, коли років 4-5 назад починали робити державний кадастр, Європейський банк розвитку навіть виділив на це кошти, які розікрали, а справу так і не довели до кінця. 7-8 мільйонів гектарів земель використовується безкоштовно, і держава не отримує за них ні копійки. А це десятки мільярдів гривень за оренду, якої просто ніхто не оформляє.
Більшість тих земель – це землі запасу, резерву, Мінагропроду та підвідомчих йому вже згадуваних держпідприємств. Парадокс, але багато хто отримав поля у постійне користування, не маючи навіть техніки.
– Маєте конкретні приклади?
– Так, скажімо, разом із закладами аграрної освіти, які перебували під Мінагропродом, до Міносвіти передали більше 200 тисяч гектарів, які нібито знаходяться у користуванні навчальних закладів. Думаю, це також є завданням для відповідних органів знайти ті 200 тисяч гектарів української землі.
Інший факт. Корупція проявляється і в тому, як укладаються договори про співпрацю. Спритні ділки придумали чимало схем щодо цього. Оформляють договори про співпрацю чи спільний обробіток. Без різниці, що це – держпідприємство чи вищий навчальний заклад. Зрозуміло, що розрахунки ідуть лише між керівником підприємства і зацікавленою особою. Держава у таких випадках – гравець зайвий і від такої діяльності нічого не отримує.
Михайлу Апостолу належить вже майже крилатий вислів про те, що в Україні сьогодні три біди: війна, корупція та великі агрохолдинги. Про це та інші проблеми, які хвилюють українців і тернополян – читайте у продовженні інтерв’ю з радником міністра у наступному числі «Нашого ДНЯ».
Зіна КУШНІРУК.
